Писемні джерела

Україна увійшла в ХХІ століття як держава, що переживає фундаментальні перетворення в усіх галузях суспільного життя: в економічній, політичній, соціальній та культурній. Докорінно змінюються уявлення української спільноти щодо ролі кожного її члена у цих процесах.

Неабияку роль у вирішенні особистості відіграє шкільна освіта. Вона як невід’ємна частина суспільної організації переживає добу перетворень та докорінного реформування. В умовах трансформації освітньої парадигми, що зумовлює переорієнтацію навчально-виховного процесу із зовнішніх характеристик гармонійно розвиненої особистості на її внутрішній розвиток, у царині історичної освіти повинна відбутися  відмова від монополії однієї історичної концепції в тлумаченні минулого та перехід до  багатовекторності наукового пошуку. Такий підхід  передбачає формування в учнів історичної компетентності, зокрема здатності самостійно аналізувати явища й процеси суспільного життя у зв’язках і суперечностях,  знаходити інформацію про життя людей у минулому, аналізувати, інтерпретувати та оцінювати її, формулювати, висловлювати та обстоювати власну думку, робити вибір і пояснювати позицію, вести дискусію з історичної проблеми, розмірковувати, спілкуватися та співпрацювати в навчанні.

Слід зазначити, що знання в такому контексті не є простим засвоєнням інформації, а виступає засобом для набуття необхідної компетентності, містком для продовження навчання та поштовхом до самоосвіти. Тому мета історії як навчального предмету полягає передусім у формуванні історичних знань та розвитку історичного мислення учнів; виробленні у них навичок самоосвіти прагнення й уміння орієнтуватися в інтелектуальному полі суспільства; вихованні учнів як свідомих та активних громадян. Школярі мають розуміти природу і сутність наукових історичних знань, критично сприймати інтерпретації історичного процесу, бути здатними дати його власне бачення та аргументоване тлумачення. Як відомо, історичні знання формуються передусім завдяки інформації, яку надають історичні джерела. Тому висунуті завдання в умовах реформування історичної освіти неможливо виконати без розробки сучасних методичних засобів використання різноманітних історичних джерел. Кількість годин на вивчення історії України зменшується, обсяги матеріалу збільшується. Переобтяження дітей інформацією, незрозумілість історичних концепцій – усе це призводить до того, що учні втрачають інтерес до вивчення історії. Не секрет, що в дітей підвищений інтерес до навчання, коли вони отримують на уроці цікаву інформацію та ще й у цікавій формі. А ще інтерес посилюється, коли вони самі безпосередньо беруть участь у пошуку цієї інформації з різних джерел. Це вчить учнів критично ставитися до різних історичних концепцій,  навчає формувати власні погляди. Складно організовувати роботу з писемними джерелами у 8 класі через ряд причин, а саме:  документи в підручниках дібрано довільно, без будь-якої системи; більшість завдань до писемних джерел є репродуктивними й такими, що стосуються лише вибіркового переказу тексту та виокремлення певної історичної інформації; завдань на аналіз та критику джерела (описувати та оцінювати подію, розкривати її суть, з’ясовувати достовірність інформації, виявляти позицію автора документа, виявляти ступінь довіри до джерела тощо) – обмаль; підручники не пропонують чітких методичних систем, які враховують наступність у формуванні вмінь працювати з історичними джерелами. Школярі повинні вчитися більше працювати самостійно, використовуючи при цьому різноманітні джерела інформації. Від того, які історичні джерела будуть використані на уроці й наскільки ефективно буде організована робота з ними, залежить успішне засвоєння знань учнями. У новій програмі ставляться не прості  вимоги щодо навчальних досягнень учнів і «майбутнього» 8 класу. Передбачається, що опрацювання змісту джерела підготує їх до сприйняття різних поглядів на історичні факти, до дадуть розуміння різниці між фактом та його тлумаченням, сформують навички аналізу різноманітних історичних джерел (наприклад, під час виконання практичних робіт). Такий підхід має переважати  при викладанні історії у школі, в тому числі у класах, які навчаються  за старими програмами. Об’єктивні потреби розвитку історичної освіти, практика навчання історії в загальноосвітній школі, недостатня теоретична розробленість зазначеної проблеми зумовили актуальність та вибір науково-методичної проблеми « Робота з писемними джерелами на уроках історії в 8 класі». Завданнями роботи  є розкриття методів та прийомів використання писемних джерел учнями на уроках історії України; висвітлення теоретичних та практичних етапів роботи учнів з документами; виділення основних результатів вивчення та  дослідження учнями писемних джерел на уроках історії України. Працюючи з писемними джерелами навчаю дітей:                                  

·        встановлювати послідовність подій;

·        визначати причини ,суть та наслідки основних явищ і подій періоду;

·        порівнювати становище привілейованих верст тогочасного українського суспільства;

·        характеризувати та оцінювати історичних діячів, висловлювати своє ставлення;

·        аналізувати зміни суспільно-політичного життя.

Розв’язання цих завдань можливе лише за умови запровадження мною цілеспрямованої, науково обґрунтованої методики роботи учнів з писемними історичними джерелами.

Відповідно до цього я розробила експериментальну методику використання писемних джерел у навчанні історії України 8 класі, що ґрунтується на процедурі формування відповідних умінь і передбачає поетапне ускладнення самостійної роботи учнів.

Невід’ємними складовими експериментальної методики, які сприятимуть її ефективній реалізації, є визначені в процесі дослідження умови:

·        встановлення вікових особливостей учнів;

·        урахування психолого-педагогічних закономірностей мислення учнів;

·        відбір і використання фрагментів історичних джерел відповідно до навчального змісту та специфіки курсу історії України;

·        використання на уроках різних видів писемних історичних джерел (літописів, законодавчих актів, документів особового походження тощо);

·        визначення етапів роботи з історичним джерелом у формулюваннях навчальних цілей до кожного уроку згідно програмових вимог загальноосвітньої підготовки учнів, яким слід надавати форму очікуваних результатів;

·        поєднання роботи з джерелами та опрацювання підручника;

·        врахування оптимальних, спеціально вироблених критеріїв у відборі писемних джерел.

Добираючи джерела, враховую такі критерії:

-         писемні джерела повинні відрізнятися літературними й науковими перевагами, достатньою інформативністю для розвитку пізнавальної самостійності й зацікавленості, удосконалення прийомів розумової праці;

-         бути доступними учням за змістом і обсягом; містити побутові й сюжетні подробиці, що дають змогу диференціювати навчання, конкретизувати уявлення учнів про ті чи інші події, явища, процеси;

-         здійснювати на учнів певний емоційний вплив;

-         документи повинні бути органічно пов’язаними з програмовим матеріалом, сприяти актуалізації історичних знань;

-         висвітлювати різні аспекти історичних подій, явищ, особистостей і подавати різні погляди, позиції, поведінкові установки.

Ця проблема не є нова , адже активне поширення ідеї використання писемних історичних джерел у процесі навчання було розпочато наприкінці XIX – на початку XX ст. відомими істориками-методистами М. М. Стасюлевичем, В. Я. Углановим,С. В. Фарфаровським. Вони вперше описали такі прийоми роботи на уроках як постановка запитань, виділення головної думки, складання плану і переказ за ним, характеристика події на основі тексту джерела. Такі педагоги того часу, як А. Ф. Гартвіг, Н. А. Рожков закликали вчителів до організації лабораторних досліджень з історії – самостійних занять учнів на основі історичних документів. За радянських часів знаними дослідниками проблеми були Н. В. Андрієвська, В. М. Бернадський, О. О. Вагін, О. В. Волобуєв,В. Г. Карцов та інші, які розкрили значення історичних документів як засобу конкретизації навчального матеріалу та запропонували методичні прийоми й форми їх використання. Вони вперше розробили й обґрунтували класифікацію писемних історичних джерел за характером тексту. Результатом впровадження дослідницького принципу в процес навчання П. В. Горою, Н. Г. Дайрі, І. Я. Лернером, С. Г. Левицьким, М.М.Лисенком стало розширення джерельної бази, безпосереднє залучення документальних матеріалів до текстів підручників і розробка пізнавальних завдань до них. Різні види історичних документів та методику їх використання в процесі навчання вивчали І. В. Додушко, В. Є. Вакурко, В. К. Майборода, Г. І. Підлуцький, Г. О. Цвікальська та інші. Проблему використання історичних джерел у навчанні історії в сучасній історичній освіті досліджують історики-методисти К. Баханов, В. Власов, Л. Задорожна, Ю. Малієнко, В. Мисан, О. Пометун, А. Приходько, Г. Фрейман. Наукові публікації, матеріали підручників, навчальні посібники цих вчених містять розробки технологій навчання  з використанням методу лабораторно-практичних робіт (К. Баханов), моделі лабораторного навчання (Л.Задорожна), а також методика використання в роботі з джерелами багатоперспективного підходу (В. Мисан,О. Пометун).

На уроках використовую типи історичних джерел: письмові (підручник, хрестоматії із збірками писемних документів), усні (думи, пісні, перекази). Варто зазначити, що писемне джерело як засіб навчання історії якнайкраще вписується в сучасну освітню парадигму: по-перше, документ відображає реальну, а не вигадану  ситуацію; по-друге, він дає уявлення про відносність історичного знання; по-третє, працюючи з джерелом, учень набуває безцінних умінь. Четверта перевага зумовлена безмежним розмаїттям джерел: кожен документ здатен продемонструвати, з одного боку, подібність між ними та людьми з дуже давніх епох, а з іншого – відмінність близьких поколінь. Звертаю увагу на вид джерела (літописи, законодавчі акти, статистичні джерела, літературні пам’ятки). Нарешті, джерело може переконливо продемонструвати яку історичну інформацію отримали учні .

В роботі з писемними джерелами дотримуюсь структурної моделі вивчення історичних джерел, що поєднують змістові, діяльнісні та ціннісні компоненти.

Змістові компоненти включають вивчення джерела (конкретне, фрагментарне пізнання).

Ознайомлення з епохою (загальне пізнання).

Відповідно до вказаних рівнів можливі дві групи питань.

Документ як історична пам’ятка:

1)    належність до певного часу, події, особи, суспільного інституту, руху тощо;

2)    сфера громадського, з якою пов’язане виникнення й використання пам’ятки;

3)    матеріал, форма, стиль, мова пам’ятки;

4)    історія пам’ятки (творці, власники, проблеми збереженості);

5)    пам’ятка свідчення матеріальної та духовної культури свого часу, культурне надбання.

Епоха в пам’ятках:

1)    основні види історичних документів, залишених епохою їх своєрідність, особливості порівняно з попереднім і наступним часом;

2)    відбиття в історичних документах різних сторін життя людей в аналізовану епоху.

Пізнавальна діяльність.

Від пам’ятки до джерела:

1)    попереднє ознайомлення з елементами джерелознавчих знань(види історичних джерел, методи їх збирання й вивчення);

2)    спостереження й опис пам’ятки;

3)    атрибуція й класифікація;

4)    моделювання, реконструкція.

          Початки аналізу й критики джерела:

1)    обставини, мета створення, функції пам’ятки ;

2)    інформативність джерела «первинні»  та «вторинні»  джерела;

3)    ступінь суб’єктивності-об’єктивності (офіційні, громадські, особисті матеріали);

4)    співвідношення з іншими джерелами: подібність і відмінність у свідченнях.

Емоційно-ціннісне ставлення:

1) інтерес і мотивація до вивчення історичних джерел, їх інтерпретація;

2) усвідомлення важливості історичних пам’яток як культурного надбання, необхідності їх збереження;

3) визначення особистого ставлення до історичних пам’яток, їх ідей та художнього втілення.

Узагальнення вітчизняного та світового досвіду, використання писемних джерел дають підстави для висновку про нереалізований навчально-виховний потенціал писемного джерела на уроках історії України в основній школі. Досі документ виконував здебільшого роль інформаційного джерела, попри те, що його можливості у формуванні предметних компетентностей є невичерпним.

Уміння працювати з історичними джерелами формуються роками  й успіх у досягненні цілей залежить від того, як у цей час відбувається процес розумового розвитку школярів. Уроки, на яких формуватимуться всі вищезазначені вміння, мають передбачати всі етапи з оволодіння новими способами навчальної діяльності.

Роботу з писемними джерелами  починаю у 7-му класі з опрацювання невеликих текстів, поступово збільшуючи їхній обсяг і ускладнюючи навчальні прийоми від класу до класу. Працюючи з писемними документами  враховую психолого-педагогічні закономірності мислення учнів та специфіку курсів історії України. Серед видів писемних джерел в  школі використовую:

1)    документи історичного характеру: літописи, хроніки  (7 клас);

2)    документи особистісного характеру: мемуари, щоденники, листи, свідчення очевидців (7–8 клас);

3)    літературні документи як історичні пам’ятки своєї епохи: прозу, поезію, драму, пісні, сатиру, крилаті вислови тощо (7–8 клас);

4)    документи державного характеру: грамоти, укази, накази, закони, промови державних діячів, протоколи державних заходів тощо (8–11 клас);

5)    документи міжнародного характеру: угоди, протоколи, ділове листування тощо (8–11 клас);

6)    документи, пов’язані з політичною боротьбою: програми, відозви, промови політиків, декларації тощо (9-11 клас).

Одним із компонентів у роботі з формування вміння працювати з історичним джерелом є навчальні та розвивальні завдання. На перших етапах формування вміння роботи з документом використовую (евристичну бесіда та інші прийоми) з поступовим просуванням до самостійного аналізу учнями джерела та інтерпретації історичних фактів. З 8 класу учні працюють з історичними джерелами на кожному уроці самостійно за моїми завданнями:

1)    документація (ілюстрація) – використання документа як засобу підтвердження основних положень підручника;

2)    доповнення – виявлення в документі нових фактів, осіб, зв’язків, які доповнюють отримані учнями знання;

3)    дослідження (лабораторно-практична робота) – використання, аналіз документа, як основного джерела інформації;

4)    широке дослідження – самостійний добір джерел, їх критика, аналіз, узагальнення відповідно до самостійно визначеної мети та обраної теми .

Під час теми «Соціальна структура українського суспільства та економічне життя в ХVI ст». при вивченні питання «Непривілейовані верстви населення» учні працюють з документом , використовую прийом «карусель», об’єднуючи учнів класу у групи, кожна отримує аркуш паперу із запитанням. Протягом 2-3 хвилин учні обговорюють запитання і письмово дають відповіді на них. Учням роздаю аркуші із запитаннями з метою, щоб кожний аркуш побував у всіх групах. У кінці кожний аркуш із відповідями повертається в ту групу, яка давала відповідь першою. « Вплив Берестейської унії на церковне життя в Україні» - вивчення   питання « Берестейська унія » учні опрацьовують документ і дають відповідь на запитання, застосовуючи прийом  «змійки». Опрацьовуючи тему «Українська культура першої половини XVII ст. »  учні в «домашніх» групах вивчають окремо галузі культури і заповнюють таблицю. Створюю «експертну» групу,  в яку входять по одному учаснику з «домашніх» груп. Кожна «експертна» група має вислухати всіх представників домашніх груп і проаналізувати матеріал в цілому. Після завершення роботи в «експертних» групах учні повертаються в «домашні», де кожен має поділитися інформацією, яку отримав в «експертній» групі, із членами своєї «домашньої» групи.  В межах групи робляться спільні висновки. Під час вивчення теми «Воєнно-політичні події 1652–1653 рр.», вивчаючи питання «Батозька битва. Молдавські походи. Облога Жванця», учні опрацьовують документи за допомогою прийому «ажурна пилка». Час на виконання завдання — 10 хв. Потім учні повертаються до «домашніх» груп, де систематизують одержану інформацію, й отримують ще додаткове завдання на опрацювання джерел інформації (на це їм надається час — 5 хв.), а потім демонструють результати своєї роботи. Для опрацювання теми «Запорізька Січ у складі Гетьманщини» аналізуючи питання «Господарський розвиток Запорожжя», учні працюють з документом за допомогою прийому «знаю-хочу дізнатися - дізнався» і дають відповіді на запитання. Перш ніж опрацювати текст, учні в зошиті креслять таблицю. У першому розділі вони записують положення даної теми, які вже їм відомі. У другому розділі учні записують положення, на які вони хочуть знайти відповідь у тексті. В останньому розділі  записують нові положення , про які вони дізналися, працюючи з даним текстом. Вивчаючи тему «Правобережна Україна наприкінці XVII — на початку XVIII ст.», характеризуючи  питання «Повстання під проводом Семена Палія», використовую прийом «два-чотири-разом». Спочатку йде обговорення в парах, потім в малих групах-далі у великих групах. По завершенні кожна група презентує варіант вирішення своєї проблеми. Під час вивчення теми «Україна в подіях Північної війни» аналізують питання «Перехід Мазепи на бік Карла ХІІ», використовую прийом «змійки», де учні опрацьовують документ і дають відповіді на питання. Вивчаючи тему «Посилення колоніальної політики Російської імперії», для опрацювання питання «Перша Малоросійська колегія. Наказний гетьман П.Полуботок» учні використовують документи. При цьому застосовую прийом «екскалатор», що дає можливість вивчати навчальний матеріал за алгоритмом, який поданий на картці. Суть цього методу полягає в самостійному дослідженні учнями історичних джерел за завданням учителя без попереднього вивчення цього матеріалу на уроці або за допомогою підручника, отриманні необхідно інформації, її аналізі, систематизації та узагальненні.

Для лабораторно-практичної роботи добираю джерела, що відповідають таким вимогам: доступність (розуміння учнями певного віку), виокремлення найістотнішого в питаннях, зв’язок зі змістом попередніх тем і досвідом учнів, наявність елементів новизни, внутрішніх змістовних суперечок. Для опрацювання теми «Розгортання Національно-визвольної війни в 1648 — на поч. 1649 рр.» .При вивченні питань «Битви на Жовтих Водах, під Корсунем та Пилявцями» використовую лабораторно-практичне заняття, де учнів ділю на групи для дослідження. Групам даю джерела, де учні уважно ознайомлюються з фрагментами літопису Самійла Величка. З'ясовують, як були розташовані війська до початку бит­ви і як вони пересувалися далі. Вивчають план місцевості, складають карту-схему бойовищ. Визначають умови, що сприяли перемогам українського війська, особливо вирізняючи вияви полководчо­го хисту військового керівництва. З’ясовують, який вилив мала та чи інша битва на загальний перебіг війни.

На мою думку, найефективніше організувати аналіз учнями письмового джерела з підручника за алгоритмом, запропонованим В. Власовим. Така схема аналізу включає наступні етапи роботи учнів над документом:  

·        визначте, коли, де й за яких обставин з’явився аналізований документ (тобто, схарактеризуйте історичні умови створення документа), а також стисло узагальніть, про що в ньому йдеться;

·        визначте, які результати мало ухвалення документа, які зміни в державі і суспільстві загалом зумовило або могло зумовити впровадження цього документа; сформулюйте значення документа та наслідки реалізації закладених у ньому ідей для історичного процесу;

·        поміркуйте, у чому цінність джерела саме для вас, стисло викладіть ставлення до заходів, передбачених цим документом, до основних ідей, які в цьому документі задекларовано; чи мало ухвалення документа ті наслідки, на які сподівалися його укладачі.

Визначаючи організаційний хід в роботі з документами дотримуюсь наступних етапів:

-         подаю зразок аналізу документа; 

-         учні аналізують документ під моїм керівництвом; 

-         працюють під моїм керівництвом та самостійно;

-         самостійно вивчають документ у класі та вдома.

На уроці ознайомлюю учнів з документом, пояснюю суть завдання. Удома учні готують невеличкі повідомлення, описи на основі документа, тексту й ілюстрації підручника, твори, есе тощо. Прийомами роботи учнів з документами можуть бути читання та переказ документа і складання плану, пояснювальне читання з попередньою й завершальною бесідою, самостійний аналіз документа й відповіді на запитання до нього; порівняльне зіставлення двох документів, що доповнюють один одного й характеризують ту саму подію; критична оцінка документа . Однією з ефективних форм використання писемних  джерел є заповнення таблиць.

З теми «Воєнно-політичні події 1649 –1651 рр.» під час вивчення питань «Збаразько-Зборівська кампанія» та «Відновлення воєнних дій. Битва під Берестечком» , учні читають історичні документи та складають питання, за якими можна порівняти їх текст. Пропоную порівняти зміст документів і зробити висновки щодо їх об’єктивності. Після завершення роботи  учні обмінюються зошитами для взаємоперевірки. Працюючи в парі заповнюють порівняльну таблицю, опрацьовуючи питання підручника «Укладення Зборівського договору та Білоцерківського договору», порівнюючи умови Зборівського та Білоцерківського мирних договорів. Під час вивчення теми   «Українські землі в системі міжнародних відносин» учні  поділяються на три групи. Кожна із груп буде представляти країни певного табору, використовуючи знання  матеріалу про реформаційні та контреформаційні рухи в Європі та їх наслідки з всесвітньої історії.  В темі «Українська культура кінця ХVІІ — першої половини ХVІІІ ст.» при вивченні питань «Києво-Могилянська академія. Література.»  учні груповим прийомом навчання «акваріум» опрацьовують документи. Спочатку учні працюють з підручником протягом 6-7 хвилин. Розкривають не тільки своє питання а й проаналізовують джерела інформації, заповнюють таблицю,  постає своєрідною схемою узагальнення найсуттєвішого, спонукає школярів звертати увагу на той зміст у документі, який потребує подальшого аналізу та порівняння. Здебільшого школярі не використовують весь текст джерела, а лише його окремі фрагменти. Таблиці допомагають зосереджувати увагу й виділяти саме ті фрагменти, частини тексту, які є більш важливими для подальшої роботи. Операції з таблицями проходить за типовим планом: спочатку  повідомляю учням назви колонок та принцип заповнення, а, можливо, і приклади або зразок, а потім, після самостійного дослідження джерела, учні заповнюють таблицю. З віком та розвитком  учнів їх треба спрямовувати на критичне сприйняття підручників і орієнтувати на те, що так само вони можуть аналізувати й інші джерела інформації. Учням дуже подобається знаходити сильні та слабкі сторони різних писемних джерел тому одним з видів  є обговорення змісту з подальшим формуванням особистісно-творчо-пошукових та історико-аналітичних умінь. Обговорення проводжу, використовуючи такі запитання:

·        Звідки взято уривок джерела та до якого виду писемних джерел він належить?                                  

·        Коли та де його створено?     

·        На теренах яких історико-географічних регіонів України та території сусідніх держав відбувалися описані події?

·        Хто був автором документа та до якої суспільної групи він належав?

·        Якими були обставини створення джерела та з якою метою його було створено?    

·        Про які події йдеться в джерелі?   

·        Як автор ставився до подій, описаних ним у джерелі? 

·        Про яких історичних діячів розповідає літописець?

·        Порівняйте ставлення автора джерела до описаних подій та автора підручника.

·        Які ідеї автор джерела прагне донести до нащадків?

·        У чому цінність джерела саме для вас?

Отже, мету методики в процесі багаторазового застосування й переносу знання про спосіб роботи з писемними джерелами вбачала у формуванні в учнів уміння працювати з історичними документами. Головний показник сформованості вміння – здатність учнів переносити ці прийоми на нові ситуації, застосовувати їх до нового навчального змісту до ще невідомого їм джерела знань. А саме:

- показувати учням зразки правильної навчальної роботи й пояснювати їхнє застосування (пояснювати потрібно для цієї навчальної роботи способи розумової діяльності, серед іншого – й окремі логічні операції);

- розчленовувати пізнавальну діяльність на окремі етапи, «кроки»дії (цим шляхом здійснюється поступовий перехід від простого відтворення зразка до самостійного творчого мислення);

- вести школярів від окремих способів (прийомів) розумової діяльності до узагальнених способів, застосовуваних до осмислення широкого кола однорідних явищ.

Використання писемних джерел у межах навчальних курсів історії України в  школі організовую так, щоб було враховано вимоги поетапного формування навчальних умінь. Формування вмінь є послідовним процесом поступового їх ускладнення як за кількістю елементів, що складають уміння, так і з погляду його універсальності (здатності до перенесення на нові ситуації навчання, на ширше коло явищ). Головний показник сформованості вміння – здатність учнів переносити ці прийоми на нові ситуації, застосовуючи їх до нового навчального змісту, до ще невідомого їм джерела знань. Ефективна робота з писемними джерелами можлива лише за умови врахування своєрідності писемних джерел. Дотримання цієї умови дає змогу запобігати  концентрації уваги учнів тільки на виокремленні інформації джерела, створює сприятливе тло для розгортання дослідницької діяльності, подібної до наукової. Використання писемного документа в процесі навчання  поєдную з опрацюванням відповідного матеріалу підручника.

Працюючи з писемними документами  враховую психолого-педагогічні закономірності мислення учнів та специфіку курсів історії України. Істотну роль в організації ефективного навчання надаю формулювання навчальних цілей до кожного уроку відповідно до програмових вимог загальноосвітньої підготовки учнів, яким слід надавати форму очікуваних результатів. Систематичне використання історичних джерел на уроках історії показало те, що учні краще аналізують програмовий матеріал під час олімпіад та на зовнішньому незалежному оцінюванні. Писемні джерела та використання їх на уроках історії України є інформаційним джерелом і має позитивний навчально-виховний потенціал для учнів. Таким чином, школярі навчаються застосовувати науковий підхід до добору історичних джерел знань, здійснюють змістовний та текстовий аналіз історичного документа, опрацьовують історичну інформацію, розвивають навички пошуково-дослідницької діяльності.

Методичні рекомендації для вчителів в роботі з писемними джерелами:

І.Створювати орієнтаційні основи дій (опис способів і послідовності їхнього виконання):

• виконувати операції за алгоритмом чи пам’яткою під контролем учителя (первинне закріплення вміння);

• виконувати дії без опори на пам’ятку за умов самоконтролю (наступне

закріплення);

• самостійний вибір джерел і їхній аналіз (рефлексія, що дає змогу оцінити ефективність виконання роботи).

ІІ. Використовувати писемне джерело в процесі навчання історії в школі, варто концентрувати увагу учнів на оволодінні наступними вміннями:

– продуктивно-стереотипні вміння:

поділ на смислові частини, визначення основних думок;

• виокремлювати  «ключові слова», добір запитань до джерела;

• коментувати різні частини джерела, його ідеї;

• установлювати тип джерела і його автора, часу й обставин появи (створення) документа;

• пояснювати особливості джерела та достовірності інформації, що містить джерело;

• складати плани, тези, таблиці тощо за змістом джерела;

• використовувати інформацію джерела: цитування, участь у бесіді за документом, складання за текстом розгорнутих характеристик явищ, процесів, історичних діячів, відбір інформації для підтвердження думки, положення, тези, добір аргументів для обґрунтування певної позиції;

– реконструктивно-варіативні вміння:

• виокремлювати факти і авторські думки, версії події, емоційно-ціннісні судження, мотиви автора;

• порівнювати описи однієї події в різних джерелах;

• виокремлювати різні версії історичної події, виявлення суперечностей у джерелах, пояснення причин цих суперечностей;

• порівнювати різні типи документів за однією проблемою (офіційні – закон, указ, програма, стаття в офіційному органі тощо;

• особистісні – лист, мемуари тощо; літературно-художні).

• аналізувати серії джерел для виявлення специфіки історичного процесу, здійснення аналізу та власної оцінки подій;

• формулювати, узагальнювати судження, висновки, їх аргументація.

ІІІ. Добирати писемні джерела для роботи на уроках  враховувати наступні критерії :

• документи мають бути органічно пов’язаними з програмовим матеріалом, сприяти актуалізації історичних знань;

• відображати основні, найтиповіші факти й події епохи;

• бути доступними учням за змістом й обсягом; містити побутові й сюжетні подробиці, що дають змогу диференціювати навчання, конкретизувати уявлення учнів про ті чи інші події, явища, процеси;

• бути здатними здійснити на учнів певний емоційний вплив;

• мати літературні й наукові переваги, достатню інформативність для розвитку пізнавальної самостійності й зацікавленості, удосконалення прийомів розумової праці;

• висвітлювати різні аспекти історичних подій, явищ, особистостей та відбивати різні погляди, позиції, поведінкові установки.

Література

1.     Алексюк А.М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія. – К.: Либідь, 1998. - 560с.

2.     Баханов К. Лабораторно-практичні роботи у викладанні історії України: Посібник для вчителя. — К.: Генеза, 1996.- 208 с.

3.     Баханов К.Сучасна шкільна історична освіта: інноваційні аспекти: Монографія. — Донецьк: ТОВ «Юго-Восток, Лтд», 2005. — 384 с.                                              

4.     Буряк В. Самостійна робота як вид навчальної діяльності школяра // Рідна школа. – 2001. – № 9. – С. 49 – 51.

5.     Власов В. Роль підручника у формуванні вмінь працювати з історичним джерелом // Історія в школах України. – 2009. – № 6. – С. 3–9.

6.     Галлагер К. Викладання історії в контексті сприяння демократичним цінностям і терпимості (Викладання і вивчення історії в школі) / Пер. з англ. — К.: Право, 1998.-48 с.

7.     Державний стандарт базової і повної загальної середньої освіти // Історія в школах України. – 2004. – № 2. – С. 2 – 7.

8.     Задорожна Л. Історичні доку­менти як основа побудови пізнавальних завдань // Історія в школах України. — 2002. - № 2. - С. 35-39.

9.     Івануса Г.Організація групової навчальної діяльності учнів на уроках історії (Навчально-методичний посібник для роботи на курсах з вчителями)-Львів:ЛОІППО,2013- С.41

10.           Ковбасюк Т. Висвітлення питань роботи учнів з письмовими історичними джерелами у методичній літературі // Нова педагогічна думка. – 2008. – №3.С. 59-63.

11.           Кудря Т. В. Інноваційні підходи у вивченні історії // Історія Украї­ни. - 2002. - № 6.

12.           Лозова В.І. Пізнавальна діяльність школярів. - Харків: вид-во ХДУ, 1990. -48с.

13.           Левітас Ф. Л. Методика викладання історії . – X.: ВГ «Ос­нова», 2007.- С.32-33

14.           Мальваний Ю.І. Форми навчання в школі. - К.: Освіта, 1992. - С. 160-165.

15.           Марчук Л.Б. Самостійна робота як метод урізноманітнення навчальної діяльності учнів // Рідна школа. – 2000. – № 4. – С. 84-88

16.           Мокрогуз О. П. Інноваційні техно­логії на уроках історії. — X.: ВГ «Ос­нова», 2005.- С.32-33

17.           Пометун О.,Фрейман Г. Методика навчання історії в школі. — К.: Генеза, 2005. - 328 с.

18.           Солдатенко М. Самостійна пізнавальна діяльність у контексті Болонського процесу// Рідна школа. – 2005. - №1. - С. 49 - 51.

19.           Удод О.А. Історія повсякденності: проблеми методології та джерелознавства //Історія в школах України. – 2005. – № 4. – С. 40–45.

20.           Тимченко О.Т. Самостійна робота як дидактична категорія//Педагогіка і психологія. – 2002. – № 3 – 4. – С.64 – 68.

21.           Вагин А.Методика преподавания истории в средней школе. .: М.:Изд-во «Просвещение »,1968.-С.137

22.           Гальперин П.Я., Талызина Н.Ф. Формирование знаний и умений на основе теории поэтапного усвоения умственных действий. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1968.– 454 с.

23.           Кабанова-Меллер Е.Н. Формирование приемов умственной деятельности и умственное развитие учащихся. – М.: Просвещение, 1968. – 288 с.

24.           www.academicpress.com-академічна література.

25.           www.internetri.net/vv-ВСЕВІDO: наука, освіта, технології.

26.           www.nsta.org-міжнародне об’єднання шкільних вчителів