Методичні розробки для 8-го класу

Тема уроку: Соціальна структура українського суспільства та економічне життя в ХVI ст.

Мета:  ознайомити учнів з політичним, економічним та соціальним становищем українських земель у ХVI ст.

Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v пояснювати термін   «кріпацтво»;           

v розповідати про  станові групи тогочасного українського суспільства;

v характеризувати зростання феодального землеволодіння на українських земелях                  у ХVI ст.;

Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс,2008, стор.255; Бойко О.  Історія України. — К.: Академвидав, 2006. — С.108—109

Тип уроку: Вивчення нового матеріалу

Хід уроку

Під час вивчення питання «Непривілейовані верстви населення» об’єдную учнів у групи. Кожній групі даю окреме історичне джерело із запитаннями. На виконання завдання відводжу п’ять хвилин.

І група

     Бойко О.  Про соціальні верстви суспільства                                                                                                                                         

  «Еволюція феодальних відносин зумовила в ХІV—ХVI ст. зростання феодального землеволодіння. ...Концентрація земель в руках магнатів зумовила широкомасштабний наступ на територію та права селянських общин. Тиск... виявлявся у привласненні общинних земель, поневоленні селян, призначенні на виборні посади своїх старост та намісників, обмеженні та ліквідації копних (громадських) судів... Внаслідок цього в середині ХVI ст. вільних общинних земель в Україні практично не лишилося».

Запитання:

1.За рахунок яких земель відбулося зростання феодального землеволодіння.

ІІ група

«…Селянство …було неоднорідним. Залежно від форм експлуатації, характеру повинностей його поділяють на три групи:

1. Чиншові селяни (данники). Вони сплачували феодалам натуральну та грошову ренту (чинш). Данники — це особисто вільні й економічно незалежні селяни-общинники. У ході формування фільваркової системи сільського господарства ця категорія селян поступово зникає.

2. Тяглі селяни. Так називали селян, які вели господарство на земельних ділянках, що належали феодалам. Основними формами експлуатації цієї категорії селянства були відробіткова рента (панщина), державні податки (серебщина), державні повинності (будівництво мостів, прокладання доріг, ремонт замків тощо).

3. Службові селяни. Це ремісники, рибалки, конюхи, бортники, які обслуговували двір феодала. …Окрім виконання своєї основної спеціальної служби, залучалися до відбування панщини та сплачували данину».

Запитання :

1Які категорії селянства існували на Україні у ХVI ст.?

ІІІ група

«У процесі зростання феодального землеволодіння, утвердження фільваркової системи господарювання (виробництво та переробка сільськогосподарської продукції, засновані на щотижневій панщині та чітко орієнтовані на ринок) відбувалося зближення між різними категоріями селянства, а його феодальна залежність поступово переросла та юридично оформилася в залежність кріпосну. Суть кріпацтва полягала в прикріпленні селян до землі, запровадженні обов’язкових селянських робіт на пана (панщини), остаточному обмеженні громадянських прав і свобод селянства».                                                        

Запитання :

1.У чому полягає суть кріпацтва.

Після завершення роботи представники  груп обговорюють короткий текст документа.

Тема уроку: Люблінська унія та її вплив на розвиток українських земель

Мета: охарактеризувати передумови об’єднання Великого князівства Литовського та Польського королівства в одну державу

Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v  показувати на карті територіальні зміни, які сталися внаслідок підписання Люблінської унії;                                                                                                        

v  називати причини укладання Люблінської унії;                                                                  

v  розповідати про зміни , які відбулися на українських землях внаслідок Люблінської унії;

Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс, стор.255;  , Субтельний О . Україна: історія.-К.:Либідь,1991.-С.77; Дорошенко Д. Історія України-К.:Основа,1993.-С.83; Сас П. М. Історія України. ХVI–XVIIIст.-Львів:Дивосвіт, 2001.-С.16; Швидько Г. К. Історія України. XVI–XVIII ст.-К.6Генеза,1997.-С.4.

Тип уроку: вивчення нового матеріалу, формування знань , умінь та навиків.

Хід уроку

   Питання про причини об’єднання  Польщі та Литви учні вивчають у групах. Вони поділяються на три групи (Литва,Польща,Україна) опрацьовують завдання,відповідають на запитання і заповнюють таблицю.

Питання для опрацювання	Литва	Польща	Україна
Ставлення до унії
Територіальні зміни

  І група

Субтельний О. Про причини об’єднання Литви з Польщею.

 «На початку ХVI ст. стало очевидним, що Велике князівство Литовське близьке до занепаду. У 1522 р. Москва відібрала у нього Чернігів і Стародуб на північному сході України. А у 1549 та 1552 рр. воно не змогло протистояти двом великим вторгненням татар. У 1562–1570 рр. наростаюча криза сягнула критичної межі, коли Литва ув’язла в нову тривалу війну з Московським царством. Виснажені величезними воєнними витратами й опинившись перед загрозою московського вторгнення, литовці звернулися до Польщі по допомогу. Поляки готові були її надати, але за плату. Тепер головною умовою вони поставили об’єднати в одне політичне ціле Польщу з Литвою, яких до цих пір пов’язував спільний монарх.

Побоюючись поступитися своїм панівним становищем перед польськими конкурентами й занепокоєні небезпекою зростання католицьких впливів, литовські та українські магнати опиралися остаточному злиттю з Польщею. Але невдоволена пануванням магнатів середня та дрібна шляхта підтримала поляків, сподіваючись здобути собі широкі привілеї, якими користувалися польські феодали».                                                                      Запитання:

1.Визначте,що спонукало Велике князівство Литовське до унії з Польським королівством?

ІІ група

Дорошенко Д. Про причини об’єднання Литви з Польщею.

 «Польські пани давно вже прагнули до того, щоб тісніше з’єднати Литву з Польщею. Хоч формально обидві держави були зв’язані унією та мали одного спільного монарха, але у внутрішніх справах, а часто й у зовнішніх кожна йшла своїм окремим шляхом. Поляки не мали права ні купувати земель в Литовській державі, ні обіймати державні посади. Їх вабила багата Україна, і вони старалися цілком об’єднати Литву з Польщею, щоб і там бути такими ж господарями, як у себе. ...Польські пани побоювалися, щоб на Литві не вибирали зовсім окремого князя та щоб таким способом не знищено унію між обома державами».                                                                                                                                        Сас П. Про Люблінську унію

«Зі свого боку Польща прагнула скористатися послабленням Великого князівства Литовського, щоб втілити в життя свої плани просування на Схід. У цьому надзвичайно була зацікавлена польська шляхта, яка із втягненням у товарно-грошові відносини потребувала нових орних земель і залежних селян».

Запитання:

1.Чому Польща прагнула об’єднатися з Литвою?

ІІІ група

Швидько Г. Україна в XVI ст.                                                                                       «Українські й білоруські магнати... не йшли на зближення з Польщею, їх стримував страх втрати зверхності політичного становища в державі. ...Але найбільше їх лякало окатоличення, якого зазнала Галичина».                                                                                     Сас П. Про Люблінську унію

Зацікавленість унією виявляли й українські шляхтичі. Вони думали, що в об’єднаній державі можна буде краще налагодити оборону від турецько-татарських нападів і покласти край шляхетським наїздам на польсько-українському прикордонні. Українська шляхта хотіла поліпшити умови торгівлі з країнами Західної Європи, а шляхи торгівлі проходили через Польщу».

Запитання:

1.Чи однаковою була позиція українських магнатів та української шляхти щодо питання про об’єднання Польщі та Литви.Чому?

Після чого учні зможуть аналізувати зміни,які відбулися на українських землях внаслідок Люблінської уніїї

Тема уроку:   Реформаційні та контрреформаційні рухи в Україні

  Мета: охарактеризувати реформаційні процеси в Україні у XVI ст.та діяльність православних братств.

Очікувані результати           

Після цього уроку учні зможуть:

v  пояснювати поняття «братства»;

v  розповідати про діяльність православних братств Україні у XVI ст.;

Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс, стор.255; Баханов К. О. Дослідницька робота учнів на уроках історії. — Харків: ВГ «Основа», 2004. — С. 106)

                                                                                                              

Тип уроку: вивчення нового матеріалу,формування знань , умінь та навиків.

Хід уроку                                                                                                                              

Під час вивчення питання « Православні братства» об’єдную учнів у групи. Кожній групі даю окреме історичне джерело із запитаннями. На виконання завдання відводжу 10 хвилин.                                                                                                                                             З «Правил Львівського братства»

«...3) Кожен, хто бажає вступити до братства, хоч би він був: міщанин чи шляхтич, чи предміщанин, чи хто з посполитих людей усякого стану, як тутешній, так і сторонній, повинен дати вступного шість грошей...

5) Кожного року брати обирають з-поміж себе чотири старшини...

7) Щороку, коли складають свої посади, старшини звітують перед усіма...

10) Якщо брат брата в братстві зганив, то повинен відсидіти на церковній дзвіниці, повинен дати воску та, не виходячи з братства, просити вибачення у скривдженого брата та у всього братства...

14) Старший за провину повинен платити кару удвічі чи тричі протии молодшого...

17) В обміркуванні беруть участь всі, як старші, так і молодші; котрі всі молодші висловлять свою думку, тоді починають говорити старші...

19) Справи братські не повинні виноситися за поріг будинку братства...

25) Якщо хтось із братів не з’явиться на засідання або на поховання брата в церкву, ...повинен сплатити фунт воску...

30) Якщо єпископ поводитиметься проти закону, то і йому повинні чинити опір як ворогові істини».                                                                                                                          Із «Правил Київського братства»

«Братство називається, коли православні християни, що живуть серед чужовірців, серед ляхів, уніатів і проклятих єретиків, хочуть від них відлучитися і не мати нічого спільного з ними, а самі з собою любов’ю єднаються. Імена свої разом вписують і браттями називаються: а це для того, щоб твердіше і скоріше могли відперти противовірних».

Зі «Статуту Львівської братської шко­ли»(1586р.)                                                                        «1. Дидаскал ,або учитель цієї школи має бути благочестивий, розумний,  смиренний,мудрий,лагідний, не п'яниця, не розпусник, не хабарник, не грошолюб,не гнівливець, не заздрісник, не сміхун, не лихослов, не чародій, не вигадник, не при­хильник єресей, а підмога благочестя, що являє собою образ добра в усьому...                                          

  2. Дидаскал, узявши доручену  йому ди­тину, має вчити її з промислом доброї на­уки, за непослух карати, не по-тиранському, а по-вчительському, щоб також недбайливістю своєю або заздрістю, або лукавством не залишився винен ні за одно­го Богу Вседержителеві, і потім батькам його, і йому самому якби в чомусь йому дарував, а від іншого не зберіг ...

4.Багатий над убогим у школі нічим виший не повинен бути - тільки самою наукою, тілом же всі рівні...

5. Дидаскал має вчити і любити всіх ді­тей однаково, як синів багатих так і сиріт убогих, і тих, що вулицями ходять, пожи­ви просити.

На запитання відповідають представники груп. Для більш детального визначення завдань,які вирішували братства учні складають схему

Запитання :

1 .Спираючись на аналіз джерел, визначте основні риси, притаманні братствам, і дайте їм оцінку.                                                                                                                                  2.Проаналізуйте  запро­поновані документи за таким планом:                                                     

1. Мета й завдання братств. 2. Склад братств за соціальним походженням чле­нів. 3. Принципи, на які спиралася діяль­ність них об'єднань. 4. Відносини братств з  церковними ієрархами. 5. Основні на­прями діяльності братств.

Після чого учні зможуть характеризувати діяльність православних братств та реформаційні процеси в Україні.

Тема уроку: Церковне життя

Мета:  охарактеризувати становище української православної церкви в другій половині XVI ст.,

Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v  розповідати про становище української православної церкви в другій половині XVI ст.;

v  давати оцінку наслідкам прийняття Берестейської унії;

Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс, стор.255;  Бойко О. Д. Історія України, — К.: Академія, 2002. —С. 120–121

Тип уроку: вивчення нового матеріалу,формування знань , умінь та навиків.

Хід уроку

Під час вивчення питання « Передумови укладення Берестейської церковної унії» учні опрацьовують документ. На виконання завдання відводжу 5 хвилин.                                                                                                                                            

Бойко О.Про становище православної церкви.

«Криза православної церкви створила передумови не тільки для поширення ідей церковного єднання в українському суспільстві, а й появу в її середовищі прихильників цієї ідеї. Наприклад, палкий прибічник та захисник православ’я К. Острозький у своєму листі до Папи зазначав: «Нічого не бажаю гарячіше, як єдності, віри і згоди всіх християн». З огляду на реалії, такі настрої цілком зрозумілі. Люблінська унія посилила процес окатоличення та ополячення української еліти. І хоча мотиви тих, хто переходив у католицьку віру, були різними (для одних це шлях до привілеїв і посад, для інших — зрівняння в правах з поляками, для третіх — прилучення, як вони вважали, до більш розвиненої культури), наслідок для православ’я був один — різке звуження каналів матеріальної підтримки».

Питання для обговорення :                                                                                                                                                               1..На основі  документа висловіть свою точку зору ставлення діячів православної церкви в Україні до питання про унію?

Після чого учні зможуть характеризувати особливості становища української православної церкви.

Тема уроку: Виникнення українського козацтва                                                                                                          Мета: охарактеризувати господарську діяльність та звичаї козаків,  процес утворення козацької держави — Запорозької Січі;

 Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:                                  

v  показувати на карті території  Запорозької Січі;

v  розповідати про господарську діяльність та звичаї козаків;

Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс, стор.255;  настінна карта «Українські землі у 2-й пол.XVI-1-й пол. XVIІст» : Шерер Ж.-Б.Літопис Малоросії. — К.: Український письменник, 1994. — С. 63–69; Сас П. М. Історія України. XVI– XVIII ст. — Львів: Дивосвіт, 2001. — С. 28;Грушевський М. С. Ілюстрована історія України. — К.: Наукова думка, 1992. — С. 172–173.

  Тип уроку: вивчення нового матеріалу,формування знань , умінь та навиків.

Хід уроку                                                                                                                                                            

Питання про зовнішній вигляд козаків та їхні звичаї вивчається шляхом використання розповіді учнів (адже вони готували вдома повідомлення з цих питань). Об’єдную учнів у групи опрацьовуючи джерела до питання «Життя та побут козаків».На опрацювання відводжу 7 хв.

   І група

З «Літопису Малоросії» Шерер Ж.-Б

 «Запорізькі козаки носять як відмінний знак на маківці голови чуб, великий, наче жмуток пір’я. Решту голови вони голять. Вони надають такого значення цьому чубові, що коли один козак вирве його в іншого, то мусить заплатити йому п’ять карбованців.

Якщо один козак має таку злостивість, що вб’є другого з умисним наміром, то його кладуть на тіло вбитого і їх ховають в одній могилі.

В запорозьких козаків курені завжди стоять відчинені. Будь-який мандрівник чи перехожий може туди зайти і з’їсти все, що він знайде їстівного, якщо навіть нікого нема вдома. Йому навіть ніхто не дорікне, як він усе з’їсть, але він не може нічого забрати з собою, якщо не хоче наразитися на суворе покарання, бо існує священний принцип недоторканності будь-якої речі, що знаходиться в курені.

З цього принципу, якого вони ретельно дотримуються, випливає обов’язок для того, хто знайде яку-небудь річ на Січі, прив’язати свою знахідку до високого стовпа й лишити її там протягом трьох днів, після того, якщо не з’явиться її власник, він може вважати її своєю. Та якщо він забере річ, не виставивши її на огляд, і не відкриється, тоді його самого прив’язують до високого стовпа посередині майдану й кладуть біля нього чимало київ. Кожен, хто проходить повз прив’язаного, повинен узяти кия і тричі вдарити винного. І якщо навіть перший удар стане смертельним, то ніхто не докорятиме, а всі негайно схвалять цю дію оплесками. Після трьох ударів частують потерпілого чаркою горілки, по-

судина з якою стоїть поблизу, приказуючи: «Пий, вражий сину!»

Від часу, коли запорозький козак залишає свій курінь, щоб ніколи до нього не повернутися, він втрачає свою назву козака-запорожця і дістає ім’я гайдамаки або розбійника з битого шляху.

Щоб убезпечити себе від вошей, запорозькі козаки варять дуже жирну рибу, що зветься осетрина. Коли жир вкриє воду у казані, козак занурює у нього нову сорочку й лишає її на певний час просочитися тим жиром. Потім він вдягає її і зніме лише тоді, коли вона стане зовсім дірява.

Коли козаки мали гарячку, то звичайним засобом проти неї служить половина заряду гарматного пороху, розведеного в горілці, що її вигнано з зерна. Проковтнувши цю суміш, вони лягають, засинають і прокидаються в доброму здоров’ї. Інші замінюють порох на попіл.

Коли їх поранено і нема кому подати їм допомогу, вони беруть жменю землі, розводять її своєю слиною і змащують рану».  

      ІІ група                                                                                                                           

 І.Сас. Про господарську діяльність козаків.

«Господарська діяльність угодників була різноманітна. Вони в’ялили рибу, засолювали її в діжки, ловили диких коней, заготовляли м’ясо, сало і шкури диких тварин, а також цінне хутро, великі прибутки давали їм пасіки. Чимало людей займалися степовими промислами, їздили до чорноморських лиманів по сіль».                                                 

 Грушевський М. С.  Заселення Дикого Поля.                                                                                   І воно (південне дозвілля) притягувало до себе людей смілих і відважних, котрі не боялися йти в дикі степи, назустріч татаринові — готові були битися з ним, аби тільки користати з багатства й свободи тої без панської землі. ...Сунула сила людей і розходилася по тутешніх просторах, займаючись ловлею риби, звіра, пасічництвом. Збиралися в ватаги, обирали собі отамана, запасали зброї й усякого припасу і з ранньої весни рушали в степові «уходи», щоб там господарити до пізньої осені, а потім із запасами меду, риби, шкір, коней та іншої худоби вертали на «волость». Але там чекали їх урядники старостинські і відбирали добру пайку, і то найкращої здобичі. Тому сміливіші не вертали на зиму, а зимували в степу.

Офіціально се означало промисли в степових уходах, рибальство, ловецтво і бджільництво. Але з такої офіціальної стежки воно звичайно переходило на не офіціальну, що звалося “лупленням чабанів татарських або турецьких”».

Запитання:

Уважно прочитайте уривки з документів і дайте відповіді на запитання.

 1.На основі цих документів визначте основні заняття козаків.

2.Які людські якості козаків відзначені в наведених історичних джерелах?

3. Що змушувало козаків не повертатися додому, а селитися в південних степах?

Після відповідей учні визначають і записують в зошит позитивні й негативні риси характеру козака.

Після чого учні зможуть характеризувати основні риси козацтва.

Тема уроку: Військо Запорізьке.Перші козацькі повстання.

Мета: Ознайомити учнів з основними причи­нами переміщення населення в південні райони України, складом переселенців, їхніми заняттями  ,охарактеризувати причини та наслідки перших козацьких повстань

Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v  показувати на карті  напрямки козацьких походів ;

v  розповідати  про основні заняття переселенців;

v  називати основні причини виникнення козацтва.

v  пояснювати причини та наслідки перших козацьких повстань

Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс, стор.255;  настінна карта   «Українські землі у 2-й пол.XVI-1-й пол. XVIІст»:  Шерер Ж.-Б.Літопис Малоросії. — К.: Український письменник, 1994. — С. 70–72; Дорошенко Д. Історія України. — К.: Освіта, 1993. — С. 86–88;Тараненко М. Г., Левітас Ф. Л. Історія України: Навчальний посібник для 8 класу. — К: Фаренгейт, 2000. — С. 43–44

Тип уроку:вивчення нового матеріалу

   Хід уроку

При проведенні лабораторно – практичної роботи учні об’єднуються в групи, уважно ознайомлюються з історичними джерелами і завданням до нього.Виконують завдання, фіксуючи про­міжні результати досліджені,роблять загальний висновок до питання «Військове мистецтво козаків» .На опрацювання даного питання відволиться десять хвилин. 

І група                                                                     

З «Опису України» Гійома Левансера де Боплана (1660р.)

«Тутешні селяни заслуговують на співчуття. Вони мусять працювати власноручно і зі своїми кіньми три дні на тиждень на користь свого пана, а також сплачувати йому залежно від наділу, який тримають, певну кількість буассо 57 зерна, багато каплунів, курей, гусей і курчат перед Великоднем, Трійцею і Різдвом. Крім того, [повинні] возити дрова для /8/ потреб свого пана та виконувати тисячі інших повинностей, яких би й не повинні були робити, не кажучи про гроші, яких пани від них вимагають, а також [забирають] десятину з баранів, свиней, меду, всіляких плодів, а кожного третього року — третього вола. Одним словом, селяни змушені віддавати своїм панам усе, чого ті захочуть, так що немає нічого дивного, коли ці нещасні ніколи нічого не відкладають для себе, перебуваючи у таких тяжких умовах залежності. Але і це ще не найважливіше, оскільки пани мають необмежену владу не тільки над їхнім майном, але й над їхнім життям; ось яка велика свобода польської шляхти (яка живе неначе в раю, а селяни — ніби перебувають у чистилищі). Тому як трапляється, що ці бідні селяни потрапляють у повну залежність до злих панів, то опиняються у ще жалюгіднішому стані, ніж каторжани на галерах. Таке рабство і призводить до того, що багато хто тікає, а найвідважніші з них подаються на Запорожжя, яке є місцем притулку козаків на Борисфені. Проживши там певний час і взявши участь у морському поході, вони вважаються запорозькими козаками. Завдяки таким втечам їхні загони постійно і непомірно зростають…»

 «Однак саме звідсіль пішов» той благо­родний люд, який нині зветься запорозь­кими козаками. Протягом багатьох літ вони заселяють різні місця по Борисфену і довкола: ще й тепер їх кількість сягає до 120 тисяч чоловік, призвичаєних до війни і готових менш як за тиждень до виконан­ня будь-якого наказу, що йде від імені ко­роля. Це люди, які часто, майже щороку роблять набіги на Понт Евксінський, з великою шкодою для турків...

Кількість [козаків], які йдуть у походи, ніколи не перевищує 6 10 тис. чоловік. Вони чудом перепливають море на пога­неньких човнах, виготовлених власними руками...

...Серед цього народу зустрічаються люди, досвідчені у всіх взагалі необхідних для жител ремеслах: теслі для будівницт­ва житла і човнів, стельмахи, ковалі, збро­ярі, кожум'яки, римарі, шевці, бондарі, кравці і т.д. Вони дуже вмілі у виготов­ленні селітри, якої в цих краях дуже бага­то, і виготовляють прекрасний гарматний порох. Жінки займаються прядінням льону і вовни, з яких роблять полотно і тканини для щоденного вжитку. Всі уміють добре обробляти землю, сіяти, жати, випікати хліб, готувати різні м'ясні стра­ви, варити пиво, мед, горілку, робити бра­гу тощо. Немає також серед них жодного, якого б віку, статі чи становища він не був, хто б не намагався перевершити свого товариша у пиятиці і гульні. Немає серед християн таких, котрі б настільки, як вони, призвичаїлися не дбати про завтрашній день. А зрештою, правду сказати, вони вза­галі розуміються на усіх ремеслах, хоча одні бувають більш вдачними, ніж інші, у тих чи інших заняттях; трапляються і такі, чиї знання у порівнянні з загалом значно ширші. Одне слово, всі вони досить розум­ні, але зосереджуються лише на корисно­му і необхідному, головним чином на тому, що пов'язане з селянським життям. Родючий грунт  дає їм зерно в такому достатку, що вони часто не знають, що з ним робити...

Вони дотепні, кмітливі, винахідливі і щедрі, не прагнуть до великого багатства, але надзвичайно кохаються у своїй свободі, без якої не уявляють життя: саме через це вони такі схильні до бунтів та повстань проти місцевих вельмож, як тільки відчують утиски. Тому рідко минає 7-8 років без того, щоб вони не бунтувалися чи не піднімалися проти них. Поза тим усім ці люди віроломні, зрадливі, підступні. яким довірятися можна, лише добре розваживши.

Вони надзвичайно міцні статурою, лег­ко переносять спеку і холод, голод і спра­гу, невтомні на війні, мужні, сміливі, а швидше нерозважливі, бо не дорожать власним життям. Де найбільше вони проявляють спритності та доблесті, так це б'ючись у таборі під прикриттям возів (бо вони дуже влучно стріляють з рушниць, які є їхньою звичною зброєю), обороняю­чи ці укріплення: вони непогані також на морі, але верхи на конях вони таки не на­йкращі».                                                                                                                       Проаналізуйте документ за таким планом:                                                                           1.Основні причини виникнення козацтва.                                                                                             2. Склад козаків.                                                                                                                                           3. Заняття.                                                                                                                                                     4. Військове мистецтво.                                                                                                                                 5 Мо­ральні якості козаків.

6. Які людські якості козаків відзна­чає Боплан? Які з них вам подобаються, а які - ні? Чому?                                                                                                                                                                                             Представники груп діляться інформацією перед класом.

 Вивчення питання « Утворення реєстрового козацтва»  починається з опрацювання документа.Учні протягом п’яти хвилин вивчають джерело і дають відповідь на запитання

ІІ група

Д. Дорошенко про зростання козацької сили наприкінці XVI ст.

«Литовський і польський уряди спочатку прихильно дивилися на боротьбу козацтва з татарами; вони хотіли лиш, щоб це військо було суворо слухняне і не виходило у своїм житті й у своїх діях поза межі, які йому ставили представники державної влади. ...Козаки у своїй боротьбі з турецько-татарським світом поводилися зовсім самостійно, не рахуючись із думками і планами уряду. Вони входили у спілку з москалями, втручалися у молдовські справи, робили походи на чорноморське побережжя й обурювали цим не тільки кримський, а й турецький уряд. Турки грозили польсько-литовському уряду помстою, якщо він не приборкає своїх вільних козаків. Але згодом з’явилася ще одна причина, яка змусила звернути уряд особливо пильну увагу на козацтво. Народні маси з великим довір’ям і симпатією почали ставитися до козаків як до оборонців від лютого ворога. Козаки стали героями в очах народу, і козак був ідеалом вільної людини для кожного українця з народу…»                                                                                                    Завдання:

1. На основі цього документа охарактеризуйте відносини, які склалися між польсько-литовським урядом та українським козацтвом.

2. Як ви вважаєте, чи волів бачити польсько-литовський уряд козаків на державній службі? Чому?  

ІІІ група  

   При вивченні питання « Козацькі повстання»   учні аналізують джерело і дають відповідь   на питання.                                                                                                                                                  Битва під П’яткою

«Шляхетське військо очолили Я. Острозький та черкаський староста О. Вишневецький.

23 січня 1593 р. польські війська й повстанці на чолі з Косинським зустрілися під містечком П’яткою на Волині. Шляхетська армія була добре озброєною, основну її силу складала важка кіннота (закуті в лати гусари), угорська піхота та артилерія. Більша частина повстанців — селяни й міщани — були озброєні косами, ціпами, вилами, рідко хто мав вогнепальну зброю. Сильні морози завадили повстанцям отаборитися. Проте вони героїчно відбивали атаки польської кінноти. Тиждень тривала кривава битва. Повстанці втратили понад 2 тисячі чоловік, 2 6 гармат. Великих втрат зазнала й польська шляхта. Внаслідок переговорів було підписано спільну угоду. Козаки брали на себе зобов’язання повного «послушенства королю». Вони не мали права підтримувати самостійно дипломатичні відносини з сусідніми державами, жити в магнатських і шляхетських маєтках, здійснювати бойові походи, дали згоду скинути з гетьманства Косинського, а також виписати з реєстру всіх, хто був записаний до нього під час повстання            Завдання

1. Як ви вважаєте, чому козаки пішли на підписання угоди на невигідних для них умовах?

2. Якими були умови цієї угоди?

Учні  складають хронологічну таблицю «Козацько-селянські повстаннякінця XVI ст.».

Дата	Подія	Наслідки

Після чого учні зможуть застосовувати та пояснювати на прикладах « реєстрове козацтво» та національно-визвольний рух.

Тема уроку: Розвиток культури України в ХVІ ст.

Мета: з’ясувати особливості розвитку української культури в  XVI ст.

Очікувані результати           

Після цього уроку учні зможуть:

v  визначати особливості розвитку української культури в XVI ст.;

v  характеризувати розвиток освіти, книгодрукування та літописання, мистецтва;

Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс,2008 стор.255; Бойко О. Д. Історія України. — К.: Академія, 2002. — С. 124, Тараненко М. Г., Левітас Ф. Л. Історія України: Навчальний посібник для 8 класу. — К.: Фаренгейт, 2000. — С. 78

Тип уроку: вивчення нового матеріалу, формування знань,умінь та навиків.

Хід уроку  

Учні заслуховують коротеньку лекцію (СД «Історія України») «Умови розвитку української культури в XVI ст» заповнюють таблицю і прийомом «прес» повинні зробити висновки

Позитивні чинники

Негативні чинники

 О.Бойко. Про розвиток української культури                                                               «Неоднозначні процеси були притаманні у цей час культурному розвитку України. Дестабілізуючими культурний процес чинниками стали падіння Візантійської імперії в XV ст., що позбавило християнську православну релігію зовнішньої підтримки, докорінно переорієнтувало торгівлю, вплинуло на культуру господарювання в українських землях;

відсутність власної держави; зростаюча загроза ополячення й окатоличення після укладення Люблінської унії 1569 р.; татарська агресія. Піднесенню української культури сприяли технічний та технологічний прогрес; виникнення та розвиток власного друкарства, що давало змогу швидше, точніше й ширше розповсюджувати знання та інформацію; поява на історичній арені козацтва, яке виступало потужним культуротворчим чинником. Взаємодіючи, ці чинники докорінно змінили культурне обличчя українських земель».

Із записок мандрівника Павла Алепського                                                                    Українці«...люди вчені, кохаються в науках та законах, ...вони гарні знавці риторики, логіки, всякої філософії. У їх там розглядають всякі поважні питання, що потребують досліду. ...Всі вони, за малим винятком, грамотні, навіть більшість їхніх жінок та дочок уміють читати й знають порядок служб церковних та церковні співи; священики навчають сиріт і не дають їм тинятися неуками по вулицях... А дітей у них більше, ніж трави, і всі діти вміють читати, навіть сироти...»                                                                                                              Завдання:

Які висновки про стан освіти в Україні можна зробити на основі даного документа? Свою відповідь обґрунтуйте.

Із записів мовознавця Івана Огієнка

«І ми бачимо, що мова вкраїнська (прим. — проста) зробилася тоді державною мовою. Нею вчили дітей по школах, нею вчили по церквах, нею суд вели і нашою мовою балакали тоді і вища старшина, і в королівському дворці».                                                                 Завдання:

Які факти свідчать про те, що українська мова перетворювалась на державну мову?

 Після чого учні роблять висновки про розвиток освіти,книгодрукування та літописання.

Тема уроку: Соціально-економічне становище українських земель у першій половині XVII ст.

 Мета: охарактеризувати основні ознаки економічного розвитку українських земель у першій половині XVII ст                                                                                                         Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v  пояснювати поняття «латифундія», «фільваркове господарство»,                          

v  називати основні ознаки економічного розвитку українських земель у першій половині XVII ст.;

Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс,2008, стор.255;

Тип уроку: вивчення нового матеріалу, формування знань, умінь і навичок.

Хід уроку

Учні опрацьовують  матеріал підручника  на с.52-57.Використовую прийом «Карусель»,

об’єднуючи учнів класу у групи, кожна  група отримує аркуш паперу із запитанням. Протягом (2-3) хвилин учні обговорюють запитання і письмово дають відповіді на них. Учням роздаю аркуші із запитаннями з метою,щоб кожний аркуш побував у всіх групах. В кінці кожний аркуш із відповідями повертається в ту групу,яка давала відповідь першою;

Як вплинуло на розвиток європейської економіки поширення фільварків на українських землях Речі Посполитої? 1. 2. 3. 4.

Чим пояснити виникнення нових міст і містечок у другій половині XVI ст.? 1. 2. 3. 4.

Які були основні заняття жителів міст? 1. 2. 3. 4.

Які були причини обмеженості магдебурзьких прав українських міст? 1. 2. 3. 4.

 Після чого учні зачитують відповіді,аналізують,роблять висновки про економічний розвиток українських земель.

Тема уроку : Вплив Берестейської унії на церковне життя в Україні

 Мета: охарактеризувати становище греко-католицької та православної церков після Берестейської унії

  Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v  характеризувати становище греко-католицької та православної церков після Берестейської унії;

v  називати діячів культурно-церковного життя;

          Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс,2008 ,стор.255; Власов В. Історія України: Підручник для 8 класу. — К.: Ґенеза, 2004. — С. 61–62;

Тип уроку: вивчення нового матеріалу, формування знань, умінь і навичок.

Хід уроку

  Під час вивчення   питання «Вплив Берестейської унії на церковне життя в Україні» учні опрацьовують документ і дають відповідь на запитання прийомом «змійки»                                       

Із промови українського православного шляхтича Лаврентія Деревинського

«Придивися ще до образ і нечуваного гноблення — хіба не гноблення народу нашого руського те, що, крім наших міст, коїться у Львові? Хто сповідує грецьку віру і не перейшов в унію, той не може проживати в місті, міряти ліктем і квартою і бути прийнятий до цеху. Не дозволяється поважати за церковним обрядом тіло померлого і відкрито приходити до хворого з тайними Божими                                                             Завдання:

1.      На основі даного документа схарактеризуйте вплив Берестейської унії на церковне життя в Україні.

Розповідаючи про питання «Відновлення ієрархії православної церкви»  об’єдную учнів у групи і кожній групі даю окреме історичне джерело із запитанням . На протязі 5 хвилин учні дають відповідь на запитання.

І група

Із «Порад до благочестя» Іова Борецького

«Треба жити свято і управляти довіреною вам паствою за церковними правилами, обирати на посади людей достойних і ревнителів благочестя для гарантій успіху в боротьбі з католицизмом, запроваджувати братства й школи, відкривати друкарні, при потребі скликати собори для розв’язання церковних справ, намагатися відвернути від переходу в унію передусім українську шляхту, яка через своє відступництво завдає шкоди церкві й вірі православній».

Завдання:

1.      На основі даного документа визначте, які шляхи пропонував Борецький, щоб подолати кризовий стан православної церкви.

ІІ група

Під час вивчення   питання « Діяльність митрополита Петра Могили щодо зміцнення православної церкви» учні ознайомлюються із діяльністю Петра Могили і дають відповідь на запитання

Із обітниці Петра Могили

«Я, Петро Могила, милістю Божою і за власною своєю мовою умислив фундувати школи, аби молодь у побожності, у звичаях добрих, у науках вільних навчена була... на користь і втіху православного роду».

  Церква Спаса на Берестові

Церква була споруджена напр. ХІ — на початку ХІІ ст. як головний храм Спасо-Преображенського монастиря й заміська резиденція київських князів. Під час навали хана Батия церкву було зруйновано і відбудовано потім у XV ст. На початку XVII ст. вона стала греко-католицькою. Православним її повернув у 1631 р. Петро Могила, віддавши за неї одну зі своїх вотчин. Для відбудови церкви він запросив грецьких майстрів, які оновили храм, оздобивши його фресками.

Завдання:

1. Як джерела характеризують діяльність Петра Могили?

Після чого учні зможуть робити висновок про роль православної церкви ужитті України першої половини XVІІ ст

Тема уроку : Українське козацтво у І чверті ХVIIст.

 Мета: охарактеризувати політичну, військову та просвітницьку діяльність гетьмана П. Конашевича-Сагайдачного

  Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v  визначати хронологічну послідовність основних подій;

v  розповідати про політичну, військову та просвітницьку діяльність Петра Конашевича-Сагайдачного;

          Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс,2008, стор.255; Тараненко М. Г., Левітас Ф. Л. Історія України: Навчальний посібник для 8 класу. — К.: Фаренгейт, 2000. — С. 53; Крип’якевич І. Історія України. — К.: Товариство «Просвіта»,1992. — С. 58

Тип уроку: вивчення нового матеріалу, формування знань, умінь і навичок.

Хід уроку

Під час вивчення   питання «Діяльність гетьмана П.Сагайдачного » учні опрацьовують в малих групах, а потім усім класом дають відповіді на запитання.

Зі спогадів сучасників

«Змалку привчився натягати лук, зброї та коня з рук не випускати.., легко переносити всяку тяготу, голод, труд; не боятися ворога і в небезпеці проявляти мужність... І взагалі, то був чоловік великого духу, що шукав небезпеки, легковажив життям, у бій ішов перший,відходив останній...»                                                                                                      

І. Крип’якевич про П. Сагайдачного

«Він був відважний вояк і добрий вождь. Не шкодував він життя, сам шукав небезпеки, перший ішов у бій, відступав останній, в поході був обережний і насторожений. Від козаків він вимагав послуху й дисципліни, за всякі провини карав гостро. Він знав, що тільки в трудах і небезпеках можна виробити добре військо. Щороку Сагайдачний водив козаків на Чорне море проти турків та татар... Під Сагайдачним козаки підучилися добре воєнного ремесла і здобули собі велику славу в усьому світі».                                           Гриценко І.С. про  П.Сагайдачного

«У гетьманській діяльності керувався прагматизмом, тверезим розрахунком, твердістю і водночас схильністю до компромісів». Він сам з усім козацьким військом записався в члени Київського братства і помагав по різних містах утримувати школи, а в Києві заснував школу. Він знав, що народ повинен мати багато вчених, освічених людей, щоб уміти оборонятися перед ворожими напастями на віру і народ. Бачив, яке вбоге і темне тоді було українське духовенство, що не мало свого верховного пастиря. Тому в 1620 р., коли через Київ переїздив єрусалимський православний патріарх Феофан, Сагайдачний попросив його висвятити українському народу митрополита й єпископів, щоб наглядали над священиками та щоб стерегли й обороняли віру».

Завдання :

Згрупуйте дані історичні джерела як такі, що характеризують:

а) риси характеру Сагайдачного;

б) його діяльність щодо впорядкування козацького війська;

в) участь у військових походах;

г) політичну діяльність і дипломатичний хист;

д) просвітницьку діяльність;

е) підтримку православної церкви.

Після чого  учні зможуть складати історичний портрет П.Сагайдачного.

Тема уроку :Національно-визвольні повстання українського народу 20–30-х років XVII ст.

Мета: визначати причини повстань 20–30-х років XVII ст.,

 Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v  знати хронологічні межі козацьких повстань;

v  показувати на карті території охоплені козацькими повстаннями;

v  називати причини,суть та наслідки національно-визвольних повстань 20-30-х роках XVII ст.                                                                                                                   

Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс,2008, стор.255; настінна карта «Козацькі повстання проти Польщі наприкінці XVI ст. та у20-30-х роках XVII ст. » , Бойко О. Д. Історія України. — К.: Академія, 2002. — С. 140–141 Сас П. М. ІсторіяУкраїни. XVI–XVIII ст. — Львів: Дивосвіт, 2001. — С. 58

Тип уроку: вивчення нового матеріалу, формування знань, умінь і навичок.

Хід уроку

При вивченні питання « Становище в Україні у 20-х рр. XVIIст.» пропоную учням опрацювати три документи, які допоможуть їм пригадати соціально-економічне й політичне становище українських земель на початку XVII ст. Клас поділяється на три групи. На виконання завдання дається час до 5 хв. При цьому учні заповнюють таблицю, використовуючи підручник

	Козацько-польський збройний конфлікт 1625р	Повстання Т.Федоровича	Повстання Івана Сулими	Національно-визвольне повстання 1637-1638рр
Причини повстання
Хронологічні межі
Територія,яку охоплювало
Кількісний склад військової сили
Результати,наслідки

1-а группа.

Бойко О.Про соціальне становище козаків.

«На початку 20-х років XVII ст. загострюються відносини козацтва з польськими властями. Відігравши вирішальну роль у Хотинській війні, в якій Польща здобула перемогу, козацтво зазнало поразки. За умовами миру, укладеного 1621 р., йому заборонялося судноплавство по Дніпру та вихід у Чорне море. Крім того, польський уряд не виплатив зароблених козаками грошей та скоротив реєстр. Утворилася значна невідповідність між силою, авторитетом, впливом козацтва та його реальними правами та привілеями. У відповідь на утиски з боку Польщі козацтво, демонструючи свою незалежність, активізувало втручання в турецько-татарські справи.

...Вони заявили: «Мир укладав король, а не ми!» Частина учасників Хотинської війни, яка змушена була повернутися в шляхетські маєтки, відмовилися від виконання феодальних повинностей. Особливого розмаху ці процеси набули на Київщині, де чимало місцевих жителів «покозачилися», тобто самовільно проголосили свою належність до козацького стану».                                                                                                                                                    Завдання:

1. Охарактеризуйте становище українського козацтва на початку XVII ст.

2-а група

Сас П. Соціально-економічне становище українських селян та міщан

 «Домінуючі позиції в економіці посідали українські і польські магнати, які зосередили у своїх руках величезні масиви земель. Вони володіли десятками міст і містечок, тисячами сіл. Щоб збільшити виробництво сільськогосподарської продукції на продаж, шляхта і магнати організовували фільварки. Вони відбирали у селян земельні наділи, позбавляли їх особистої свободи і змушували виконувати кілька днів на тиждень панщину. ...Міщани також виконували різні повинності на користь своїх власників, старост, воєвод. Багато міст мали привілеї на магдебурзьке право, але ...водночас православні міщани... зазнавали тяжких національно-релігійних та економічних утисків                                                          Завдання:

1. Охарактеризуйте соціально-економічне становище українських селян та міщан на початку XVII ст.

3-я група

Сас П. Політичне становище України

«Істотно змінилися політичні позиції запорозьких козаків. Вони вже не замикалися на своїх вузькостанових проблемах. ...Козаки почали енергійно відстоювати інтереси православної церкви. Збагатився їхній політичний досвід. Козаки навіть домагалися права брати участь в обранні польського короля».                                                                                                                                             Завдання

1. Охарактеризуйте політичне становище України на початку XVII ст.

Після чого учні зможуть визначати особливості,наслідки та значення повстань

Тема уроку:Українська культура першої половини XVII ст. 

 Мета: охарактеризувати розвиток освіти, книгодрукування та літератури в Україні в першій половині XVIIст.                   

 Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v  розповідати про  розвиток освіти, книгодрукування та літератури на українських землях у першій половині XVII ст.;

v  називати імена визначних діячів культури;

Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс,2008, стор.255;

Тип уроку: вивчення нового матеріалу, формування знань, умінь і навичок.

Хід уроку

Учні в «домашніх» групах вивчають окремо галузі культури і заповнюють таблицю.

Створюю «експертну» групу у яку входять по одному учаснику з «домашніх» груп.

Кожна «експертна» група має вислухати всіх представників домашніх груп і проаналізувати матеріал в цілому. Після завершення роботи в «експертних» групах учні повертаються в «домашні»,де кожен має поділитися інформацією,яку отримав в «експертній» групі,із членами своєї «домашньої» групи.  В межах групи робляться спільні висновки

Робота з таблицею

Жанри літератури першої половини XVII ст.
Ораторсько- проповідницька проза
Мемуари (твори у формі за- писок-спогадів)
Політична публіцистика
Поезія
Шкільна драма
Літописання

Після вивчення даної теми учні зможуть розпізнавати та описувати визначні культурні пам’ятки першої половини XVII ст. 

Тема уроку:Передумови Національно-визвольної війни

 Мета:охарктеризувати причини та передумови Національно-визвольної війни українського народу проти польського панування

 Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v  називати причини та передумови Національно-визвольної війни;

Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс,2008 ,стор.255; Власов В. Історія України. 8 клас: Навчальний посібник. — К.: А.С.К., 2000. — С. 100

Тип уроку: вивчення нового матеріалу, формування знань, умінь і навичок.

Хід уроку

Учні приступають до з’ясування причин Національно-визвольної війни. Це вони роблять за допомогою документів,працювати з якими будуть  в малих групах протягом 7 хв. Для опрацювання пропоную  писемні джерела.

 Зі скарги волинської шляхти на сеймі 1645–1646 рр.

«...Таких утисків не терплять і греки в турецькій неволі: забрано у православних церкви, монастирі й кафедри, заборонено вільне провадження відправ, бідні православні вмирають без причастя, не можуть прилюдно відправляти похоронів; у Любліні, Сокалі, Белзі та інших містах через відібрання церков православні мусять потайки ховати своїх померлих у підвалах.

      Із записок польського публіциста середини ХVІІ ст.

«Мусимо визнати, що велику ненависть підносять і поширюють великі податки, незвичайні роботи, часті, поволовщини, оренди, рогове, копитове та інші подібні тягарі, що їх над ними вигадують урядники, орендарі, суддівські гачки, економи, котрі хотіли б збільшити прибутки своїх панів... Спитайтесь у самих же козаків, що спонукало їх до такої відваги, сміливості, відчайдушності й шалу, і думаю, що вони всі вони подадуть великий реєстр кривд, неслушних податків, що їх терпіли від панів комісарів та інших вельможних державців».

 З листа Б. Хмельницького до польського короля (1647 р.)

«Пани, державці та старости на втіху собі нестерпно кривдять нас і тяжко ображають, позбавляючи нас не тільки вбогого майна, а й свободи, посягаючи на наші хутори, луки, сіножаті, ниви, зорані поля, ставки, млини, бджоляні десятини, хоч усе це й належить до володінь Вашої королівської милості. І що тільки комусь із них у нас, козаків, сподобається, силою відбирають, а нас самих, безневинних, обдирають, б’ють, мордують, до в’язниць кидають, на смерть за наші маєтності вбивають, так що багато кого з нашого товариства поранено й знівечено. А наші пани полковники, добровольні слуги їх милостей панів старост, замість того, щоб нас від такої біди й напасті захищати, допомагають

панам урядовцям знущатися з нас». 

 Завдання:

Проаналізувавши джерела, учні повинні :

1. Згрупувати історичні джерела як такі, що вказують на:

а) посилення національно-релігійного гніту на українських землях під владою Речі Посполитої;

б) обмеження прав козацтва;

в) погіршення становища селян та міщан.

Після чого учні зможуть визначити причини та передумови Національно-визвольної війни українського народу.

Тема уроку: Характер і рушійні сили Національно-визвольної війни

Мета: охарактеризувати характер, рушійні сили та причини Визвольної війни українського народу в середині XVII століття

 Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v  визначати причини та характер Національно-визвольної війни;

v  розповідати про рушійні сили;

Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс,2008, стор.255; Баханов К. О. Дослідницька робота учнів на уроках історії. — Харків: ВГ «Основа», 2004. — С. 112–113

Тип уроку : вивчення нового матеріалу

            

Хід уроку

Під час вивчення питання « Причини Національно-визвольної війни» проводжу

 лабораторно-практичне  заняття, ділю учнів на пари і ставлю перед ними завдання: 

    1. Чітко усвідомте мету роботи

2.  Ознайомтеся з усіма запропоновани­ми для аналізу документами

3.  Уважно вивчіть завдання.

4.   Порівняйте відповідно до завдання здобуту з різних джерел інформацію

5.    Розмістіть її в певній співпідпорядкованості.

6. Занотуйте в зошитах результати аналізу документів.

7.  Зробіть загальні висновки, виходячи з мети роботи.

8.  Підготуйтесь до усного звіту про виконану роботу.

З «Літопису Самовидця» ( ХVIII ст.)

«Початок і причина війни Хмель­ницького є єдино від ляхів на прапослав’я  гоніння і козаків обтяжіння, бо ж то їх, що не хотіли панщини робити, до чого не звикли були, на службу замкову з листами [посилали] і в городі чистити коні старости держали, у дворах грубу, себто печі палити, псів чистити, двори замітати і до інших незносних робіт приставляли. А котрі зоставлялися козаками реєстровими, то над ними шляхта панове полковники від гетьмана коронного позасилані були, які про їхні вольності анітрохи не дбаючи, тільки як могли упокорювати їх…»

«Лист Густава Адольфа, короля швед­ського» (20-ті роки XVIІ ст.)

« Безприкладне послушенство їхнє начальству і терпеливість в нуждах і тяготах військових завжди його дивували й захоплювали, яко самовидця і співучасника тих їхніх подвигів; а тому він, бувши перед ними вельми заборгований, ніколи спокійно дивитись не може на учинювані військові тому і народові, з нього створеному, нелюдські насильства та варварства од свавілля розбещених Поляків, котрі вельми зле коряться своїм урядам і майже до безначалія дійшовших; і що правління Польське, яке допустило війська свої і Шляхту до анархії, а володарів і вельмож довело до деспотизму необмеженого, що права приватні і загальнонародні завше зневажає, сумнівне є в утриманні союзів, з дружніми Державами укладених і самим надійним правлінням забезпечених».

«Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки» (кін. XVII — поч. XVIIIст.)

«...Літописець польський Веспасіан Коховський засвідчує, як ляхи нестерпно тяжкий глум над людом українським чинили, над храмами божими глумилися, як силою брали у благочестивих маєтності їхні, а самих смертю карали, честі та влади позбавляли, навіть до суду не допускали; як козаків всіляко озлобляли, з усякої скотини і з бджіл десяту частину брали. Якщо ти маєш яку-небудь звірину, то шкіру пану віддай. Якщо ти зловив рибу, то дай визначене на пана. Якщо козак у битвах з татарином коня чи зброю добуде, то теж, хлопе, дай дещицю панові. А найгіршим було те, що жиди нові та й нові побори придумували і маєтки козацькі не вільно було тримати, хіба що хто тільки жінкою володів у себе вдома, та й то не зовсім. Якщо ж траплялося, що козак хоч чимось провиниться, то такими карами його карали, що й погані придумати не могли, і так уже, караючи, самих себе перевершували, що невірних у цьому за ніщо мали. Хіба могли фараони у тортурах з поляками зрівнятися? Ці ж дітей у каза­нах варили, груди жінкам деревом припі­кали та всілякі інші біди творили, зовсім не думаючи, що майбуття потребує обережності, бо, навіть після найзвитяжніших перемог легко дійти до нещастя; адже коли переможцям у завойованих землях волю велику дати, то вони мимохіть під­даних та завойованих починають озлоблювати і  їх права з діда-прадіда топтати. І заради цього, коли яка земля, що підлег­ла королівству (коли терпіти несила) виявить непокору у чомусь, то її нужду розглянути потрібно, хоч вона й заслуговує кари, треба милосердя мати і карою не переборщати, в страху невольницькому не тримати та, довівши до розпачу, дощенту не ламати; бо ж хіба може бути твердою присяга, ґвалтом вирвана, хіба той не зра­дить, хто вічно під страхом проживає ^? .

«Літопис Самійла Величка» (кіп. XVII — поч. XVIII ст.)

«Але пани польські та їхні дозорні, що сиділи в руських землях і провінціях, зни­щили через свій гонор усі ті королівські мандати й привілеї і через свою ненасит­ність чинили, як уже писалося, над людь­ми гніт та наругу. Бо хоч і мали в себе на той час (тобто на 1648 рік) козаки і мало­росіяни стародавні й нові права та приві­леї, дані їм на певні їхні вольності та сво­боди, одначе високодумна й вельми гоно­риста шляхта польська вважала їх, як уже писав, за ніщо, не хотіла й слухати про них, не те щоб виконувати. Вони утиску­вали і гнітили малоросіян великими тягарями й бідами, керовані власними праг­неннями, які не наситиш навіть найбіль­шими багатствами та прибутками».

Завдання А:

Проаналізуйте уривки з історичних джерел і визначте причини, характер та рушійні сили війни українсь­кого народу, виявлені причини зазначте в певному порядку й обґрунтуйте, чому ви їх так розмістили.

Завдання Б.:                                                                                                                                       Виявіть, виходячи тільки з досліджених історичних джерел:                                                             1. Які причини зумовили війну українського народу? 2. Враховуючи виявлені причини, визначте: а) рушійні сили війни: б) її ха­рактер.

Після чого учні зможуть називати причини які зумовили Національно-визвольну  війну українського народу.

Тема уроку: Розгортання Національно-визвольної війнив 1648 — на поч. 1649 рр.

Мета: охарактеризувати основні битви Національно-визвольної війни 1648 — поч. 1649 років,полководчий хист Богдана Хмельницького та його полковників; формувати вміння складати невеликі схеми воєнних дій, спираючись на аналіз історичних джерел.

 Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v  визначати хронологічну послідовність Національно-визвольної війни;

v  показувати на карті основні напрямки  Національно-визвольної війни, місця найголовніших битв;

v  розповідати про основні битви 1648р;

v  складати невеликі схеми воєнних дій.

Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс,2008,стр.2555; настінна карта «Козацька держава за гетьмана Б.Хмельницького 1648-1657рр.  » , Баханов К. О. Дослідницька робота учнів на уроках історії. — Харків: ВГ «Основа», 2004. — С. 112–113)

 Тип уроку:вивчення нового матеріалу

Хід урок   

При вивченні питань «Битви на Жовтих Водах,під Корсунем та Пилявцями»   цілий урок проводжу   лабораторно-практичне заняття де учнів ділю на групи .  Групам даю джерела де  учні уважно ознайомлюються з фрагментами літопису Самійла Величка.                                    З'ясовують, як були розташовані війська до початку бит­ви і як вони пересувалися далі.                  Вивчають  план місцевості, складають картосхему бойовищ .                                                                                            Визначають умови, що сприяли перемогам українського війська, особливо вирізняючи вияви полководчо­го чисту військового керівництва. З’ясовують, який вилив мала                                                      та чи інша битва на загальний перебіг війни.

З  «Літопису Самійла Величка» (кін. XVII-поч. XVIII ст.)

( Битва під Жовтими Водами (5—6 трав­ня 1648 р.) )

«...Все впорав Хмельницький за чотири дні, а судна річкові... позатоплював у дніпровських затоках, зважаючи, що колись вони можуть ще згодитися. Деяким значнішим козакам він запоміг козацькими й татарськими кіньми і помалу, щоб устигла водна піхота, рушив з усім військом до Жовтої Води. Поглядав він на той час зусібіч численними очима розуму свого, як хитрий ловець, і тримав свої караули на милю і навіть далі від обозу. 4 травня... передня сторожа Хмельницького ізловила двох «язиків» з передньої сторожі поляків, їх припровадили до Хмельницького, і вони сказали йому, що при комісарові й каштелянові гетьманенкові числиться двадцять три тисячі доброго польського війська і що вони вже перейшли Жовту Воду. Тоді Хмельницький разом з Тугай-беєм закріпився на тому ж місці (а діялося то від Жовтої Води заледве за дві милі), щоб приготувати своє військо до битви. Все те він управив і розставив, як то належало, протягом того вечора й ночі. Поляки ж, утративши своїх «язиків», злякалися й посунулися назад. Вони переправилися через Жовту Воду і там за вечір ошанцювалися, а за ніч викопали вздовж і вшир на версту значні й глибокі окопи довкола себе. Переночувавши, Хмельницький перед світом рушив з усім військом назустріч полякам і, коли дістав від своєї сторожі звістку, що поляки відступили за Жовту Воду і там окопалися, наблизився й сам до тої Жовтої Води, ставши обозом проти польського обозу. Він наказав належно влаштувати оборону, оточивши шанцями табір довкруж, і лишив там водну піхоту. Після того почалася звичайна, від обозу до обозу, гарматна перестрілка. Сам Хмельницький з Тугай-беєм з усім кінним військом перетнув в іншому місці річку Жовту Воду й міцно вдарив на поляків, які виїхали проти нього зі своїх окопів. Поляки не встояли проти нього й години і, лігши на кілька тисяч трупів, з великим тріском і жахом ледве вскочили на свої окопи в обоз. Це сталося 5 травня в суботу на п’ятому тижні після Великодня. Ці перші нашестя й ця поразка поляків уселили в серця всіх їхніх началь­ників дуже великий страх, вони навіть по­чали відчаюватися, що не вийдуть звідсіля живими. Одначе ще до вечора того ж таки суботнього дня вони спробували знову вступити в бій із Хмельницьким та Тугай-беєм. Цього разу вони втратили свого то­вариства півтори тисячі і були ввігнані шаблями назад до свого окопу, - багато з них дістали тоді біду собі і рани».

 Битва під Корсунем (16 травня 1648 р.)

 «При всьому тому багато хто з польсь­ких панів почав приписувати гетьманам невправність у керівництві й нетямущість, їх ганили за те, що розділили військо, одне послали суходолом, а друге - водою, а також за те, що зашвидко віддалили те військо від свого, ще не маючи про Хмель­ницького ніяких відомостей. Від цього всього гетьмани мали на серці жаль, а над­то, що їх ганить за невправність власне військо, але ще вважали себе невинними. Потім вони почули, що до них наближа­ється Хмельницький і що три тисячі польських драгунів з передньої сторожі зради­ли й передалися до Хмельницького, ос­кільки не доставали від гетьманів заслу­женої собі платні. Це ще більше острашувало, і гетьманів пойняв відчай, що не виберуться з цього лиха. Вони вже не зна­ли, що діяти, як управляти військо і на яко­му місці приготувати його до бою. Стали, однак, обозом, як звелів їм їхній непевний розум, на рівнині (коло Корсуня над річ­кою Россю), яка здалася їм доброю до оборони. Той обоз вони ошанцювали ро­вом і належно вишикували та розпорядили до бою своє військо. 16 травня в середу... ,тільки-но світле сонце розсипало ясне проміння з небесного океану на світ, поляки побачили збиті кінськими копитами дим і куряву. Здавалося, що то йде стотисячне козацьке військо, але насправді йшло його тільки п’ятнадцять тисяч.

Хмельницький того ранку мужньо пішов і вдарив зі своїм та ординським військом на поляків. Ті, не маючи сили встояти проти зброї супротивника, з великим страхом відступили у свій окіп. Полягло їх тоді поза межами обозу зо три тисячі. З окопу вони почали відстрілюватися з усіх своїх 17 гармат. Невдовзі потому наспіла піхота й артилерія Хмельницького. Вони почали вздовж і поперек закидати польське військо й обоз кулями, ...вбиваючи жовнірів і коней, а також ламаючи і трощачи вози. Тоді поляки побачили, що їхнє місце для оборони погане, і рушили... на гору. На горі на тій їм стало ясно, що становище їхнє вкрай небезпечне, і кинулися відразу всім обозом та військом на свою остаточну погибель. ...Тільки поляки висунулися з окопів, Хмельницький з ордою почав маневрувати біля них, а їхній обоз розривати, ламати і змішувати в різних місцях густим гарматним вогнем. Багато польських жовнірів... лягли тоді трупом від пострілів із мушкетів та гармат. Побачили гетьмани, що їхня участь сумна.., і наказали багатьом своїм хоругвам спішитися. Але тільки-но те вчинили, як панські служаки скочили на коней і, намагаючись урятуватися зі своєї біди, сипнули зусібіч від обозу по тамтешніх лісах та лугах, залишивши своїх панів у залізних доспіхах... До всього того, якийсь непевний провідник завів польське військо над яри і кручі. З них спускалися поляки з великою бідою. Ламаючи й перевертаючи на тих кручах вози й валки, їм випала в крутій долині ще й багниста переправа... Частина польського обозу зі згаданої твані ледве-ледве вибралася.., друга частина загрузла в болоті.., третя частина (...що спускалися з гори) починала вже гинути.

Це сталося ще й тому, що козаки поперекопували й позахаращували лісом всі кращі дороги, кудою поляки могли б відступити.

Обидва гетьмани з багатьма іншими знаменитими панами неначе втратили розум, моталися навкруги обозу... і не знали, що вдіяти».

 (Битва під Пилявцями (11-13 вересня 1648 р.)

«Поляки тоді налічували добірної кінної воєнної шляхти, в багатих і знаменних уборах, із численними скарбами... тридцять тисяч. Людей ободових при валках та обозах, озброєних мушкетами, було сто тисяч із лишком.

Тим часом поляки одержали звістку, що Хмельницький з усім військом потягся під Пиляву, сподіваючись узяти шляхетський скарб. Коли поляки дійшли до Пиляви, то застали вже тут, на другому березі річки Пиляви, багнистої і важкої до здобуття, Хмельницького. Той стояв зі своїми обозами на тамтешніх великих горбах і пагорбках. Поляки тут належно не влаштувалися і після однієї та другої військових спроб проти Хмельницького втратили сміливість та військову вигадку. А в четвер 14 вересня, після удару Хмельницького, майнули навтьоки. Вони тікали без пам’яті, як хто міг і куди міг, кинувши всі свої великі обози з численними пребагатими скарбами і статками, залишивши їх на користь Хмельницькому. Вони втратили тоді й кільканадцять тисяч свого війська, хоч Хмельницький мав під Пилявою свого козацького війська 5002, а Тугай-бей тільки 5000. Але Хмельницький на пострах полякам перебрав багатьох козаків по-татарському в бурнуси й вивернуті кожухи. Тим він одурив поляків і, наповнивши їхні серця страхом, примусив... тікати без пам’яті. У цій битві під Пилявою втратили поляки багатьох своїх особли­во визначних жовнірів і всю славу»

Завдання:                                                                                                                                              1. Проаналізуйте джерела й відтворіть на плані місцевості перебіг битв.                                            2. Виявіть, які дії українського військового керівництва дали можливість здобути перемогу над ворогом.

Складаючи картосхему бойовищ, треба врахувати, що загальне тло має бути жов­того або ясно-оранжевого кольору; ліси й гаї позначають зеленим кольором; роз­ташування українського війська зображу­ють червоним прямокутником, а пересу­вання й напрямки наступу його - стрілка­ми такого ж кольору; татарського війсь­ка, що було союзником українців у війні, - прямокутником з червоними штрихови­ми лініями під кутом 45" й інтервалом 2 мм, а пересування його - так само за­штрихованими; польського війська - тем-но-синім або фіолетовим прямокутником, напрямки його наступів і відступів - стріл­ками такого ж кольору; знак «окопи» - чорною тоненькою лінією з перпендику­лярними рисками завдовжки 2 мм через такий самий інтервал; «гармата» - рискою завдовжки 5 мм з двома паралельними рисками по 2 мм справа і зліва, розміще­ними посередині. Всі написи на картосхемі роблять синьою пастою.

Після чого учні зможуть цікаво і змістовно розповідати про воєнні дії козаків,розташування військ і полководський хист Б.Хмельницького.

Тема уроку: Воєнно-політичні події 1649 –1651 рр.

 Мета: охарактеризувати основні воєнно-політичні події Національно-визвольної війни 1649 —1651 років

 Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v  визначати хронологічну послідовність Національно-визвольної війни;

v  показувати на карті основні напрямки  Національно-визвольної війни, місця найголовніших битв;

v  порівнювати Зборівський та Білоцерківський договори.

Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс,2008,стр.255; настінна карта «Козацька держава за гетьмана Б.Хмельницького 1648-1657рр.  » , Козацькі ватажки та гетьмани України. — Львів, 1991. — С. 64, Власов В. Історія України: Навчальний посібник. — К.: А.С.К., 2000. — С. 128

Тип уроку: вивчення нового матеріалу, формування знань, умінь і навичок.

Хід уроку

При вивченні питань «Збаразько-Зборівська кампанія» та «Відновлення воєнних дій. Битва під Берестечком» учні читають історичні документи та складають питання,за якими можна порівняти їх текст. Порівняйте зміст документів і зробіть висновки щодо їх об’єктивності. Після завершення роботи обмінються зошитами для взаємоперевірки.

Працюючи в парі заповніть порівняльну таблицю,опрацьовуючи питання підручника «Укладення Зборівського договору та Білоцерківського договору»

Порівняйте умови Зборівського та Білоцерківського мирних договорів

Запитання для порівняння	Зборівський договір 1649р.	Білоцерківський договір 1651р.
Реєстр
Територія Гетьманщини
Права православних
Права шляхти
Інше..
Наслідки Значення

М. Аркас про облогу Збаража

«Козаки й татари усе стискали облогу, і поляки один за одним кидали їм окопи й переходили ближче до міста. Козаки тісніше обступали їх і за ніч насипали такі високі вали, що з них на вибір можна було вціляти у кого завгодно з-поміж ворогів. ...Облога була така тісна, що навіть й продертися нікуди було. Вже й не стало харчів військового припасу, почали вже й падло їсти, а тут ще й вода у річці засмерділася, бо у ній гнили убиті люде і коні; туди стікала з дощовою водою і усяка нечисть... Воєвода Кисіль, що був при війську, просив Хмельницького помилувати поляків, випустити їх, але Хмельницький згадував їм такі тяжкі умовини, як віддати йому Вишневецького й інших начальників, а тоді нехай усе військо виходить і складе свою зброю йому до ніг. Тільки й надії було (у поляків), що на королівське військо. Раз-у-раз вони благали прийти короля скоріше». 

 М. Аркас про Зборівську битву

«...Хмельницький покинув частину свого війська під Збаражем, з рештою подався під Зборов, і там застукав короля з його військом. Літо того року було дуже дощове, багнюка по дорогах стояла дуже велика, річки порозливалися, і трудний для поляків був той похід. ...Вони були певні, що Хмельницький із військом був ще далеко, то не дуже й стереглися. А Хмельницький був вже таки тут. Поляки почали переходити по мостах через річку. Ледве половина їх війська перейшла на другий бік і сіла спочити і пообідати, як у Зборові задзвонили в усі дзвони. По тому знаку, як з-під землі, виросли перед переляканими поляками козаки, а з ними й татари, і почалася страшенна різанина. 5000 поляків, самих панів, не кажучи про слуг, лягло тут трупом. Кров річками текла по рівчаках. Гармати й вози з усяким добром, багато зброї досталося до рук козаків. ...Як почув король,яка буча счинилася у його війську,... виїхав, вигукуючи: «Ось я, король ваш. Не тікайте, діти мої, не кидайте мене!» Сльози капали з очей короля. ..Тим часом на раді начальників положили послати до хана послів, щоб умовити його одступити од козаків. І се удалося!»

 Завдання

1. Як відбувалася Збаразько-Зборівська кампанія і чим вона скінчилася?

 М. Аркас про Берестецьку битву

«...Поляки скликали посполите рушення, сейм визначив гроші, щоб найняти німецьке військо, і таким побитом під рукою короля стало військо у 300 000, що й рушило на Україну. У Хмельницького зібралося на той час ледве 200 000 з татарами. Вороги зійшлися недалеко коло міста Берестечка на Волині.

Спочатку козакам щастило, але все зіпсувала зрада хана. Татари зробили перший наскок на поляків, а тоді, неначе злякавшись їх одсічі, кинулися тікати. Хан... став одступати. Хмельницький умовляв його, докоряв, але хан схопив Хмельницького, а потім і писаря військового Виговського і забрав їх з собою в неволю. Оставшись без гетьмана козаки почали помаленьку одступати. На другий день поляки обступили козацький табір аж з трьох боків і почали стріляти з гармат.

Козаки кілька разів виходили з табору і нападали на поляків.Завзято билися козаки, та не сила була їх пробитися через велике військо польське. ...

Богун задумав вивести козацьке військо з того місця через болото. Не перестаючи нападати на поляків, щоб одвести їм очі, він наказав частині війська загачувати болото та річку і робити на них три греблі з возів, лантухів, кожухів, свиток, наметів і з усякого збіжжя, що знайшлося в таборі. Через сі греблі він уночі перевів більшу частину свого війська. Тим часом у таборі хтось пустив чутку, що вся старшина утікла і покинула військо на заріз. Тоді сталася страшенна замішанина. Всі сунули до гребель. Богун спинав їх і гукав, щоб держалися порядку, — вони, як вівці, натовпом кинулися на ті хисткі греблі тисячами,давили, топтали один одного, пхали у воду... Поляки, побачивши се, ударили на табор. Багато тоді народу побито. «Мабуть, не було такого, що не вбив би козака», — пише один поляк. Так закінчилося те страшенне бойовище. Берестецьке поле укрилося трупом; хижі орли, як чорна хмара, літали над ним та видирали очі з трупів, бо вже м’ясом надто ситі були; вовки табунами збігалися справляти свій кровавий бенкет». 

 П’єр Шевальє про Берестецьку битву

«В одному місці серед болота скупчилися триста козаків і хоробро боронилися проти великої кількості атакуючих... Нарешті, повністю оточені, вони майже всі загинули один за одним... Залишився один, який боровся протягом трьох годин проти всього польського війська; він знайшов на болотяному озерці човна і, прикриваючись його бортом, витримував стрілянину поляків проти нього; витративши весь свій порох, він потім узяв свою косу, якою відбивав усіх, хто намірявся його схопити... Якийсь шляхтич та якийсь німецький улан... кинулися в воду по шию і знову почали бій; козак, хоч і пробитий чотирнадцятьма кулями, зустрів їх із ще більшою завзятістю, що дуже здивувало польське військо і навіть короля, в присутності якого закінчувався цей бій. Король, вражений хоробрістю цієї людини, наказав крикнути, що дарує йому життя, якщо він здасться; на це останній гордо відповів, що він уже не дбає про те, щоб жити, а лише хоче вмерти, як справжній вояка». 

Завдання:

1. Які факти свідчать про відчайдушну хоробрість повстанців у даній битві?

2. Чи згодні ви з твердженням: «У Берестецькій битві не було переможця й переможеного, бо перемога поляків не означала, одначе, цілковитої поразки козаків»? Свою відповідь аргументуйте

Після чого учні зможуть порівнювати наслідки та значення найважливіших битв Національно-визвольної війни. Виділяти головне та другорядне ,робити висновки й порівняння.

Тема уроку:  Утворення української козацької держави- Гетьманщини

  Мета: охарактеризувати політичний, адміністративно-територіальний устрій, армію, фінансову та судову систему Української гетьманської держави                               

 Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v  показувати на карті українські полки, що увійшли до складу Української гетьманської держави,;

v  розповідати про політичний, адміністративно-територіальний устрій, армію, фінансову та судову систему Української гетьманської держави

Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс,2008,стр.255; настінна карта «Козацька держава за гетьмана Б.Хмельницького 1648-1657рр.  » , Сас П. М. Історія України XVI–XVIII ст.: Навчальний посібник. — Львів, 2001. — С. 126, Дорошенко Д. Історія України. — К.: Освіта, 1993. — С. 123

Тип уроку: вивчення нового матеріалу, формування знань, умінь і навичок.

Хід уроку

При вивченні питань «Політичний устрій.Адміністративно-територіальний устрій.Українське військо »учні вивчають за допомогою прийому «ажурна пилка». На попередньому уроці учні одержали випереджальні завдання за групами (утворилися так звані «домашні групи»). Ці завдання збігаються з питаннями, що розглядаються під час вивчення нового матеріалу. Кількість груп дорівнює кількості запитань (в даному випадку — три). Після актуалізаційного моменту учні 5 хв. працюють у «домашніх групах», вони обговорюють домашнє завдання, діляться одержаною інформацією, — таким чином кожен учень стає «експертом» з певного питання. Наступний етап — робота в «експертних» групах. До кожної такої групи збираються всі учасники з фішками одного кольору. Завдання для цих груп — обмінятися інформацією за всіма питаннями. Час на виконання завдання — 10 хв. Потім учні повертаються до «домашніх» груп, де систематизують одержану інформацію, й отримують ще додаткове завдання на опрацювання джерел інформації (на це їм надається час — 5 хв.), а потім демонструють результати своєї роботи.

1 група учнів

Дорошенко Д.Про адміністративно-територіальний устрій Української козацької держави.

 «Територія держави ділилась на 16 полків; на правому березі Дніпра: Чигиринський, Черкаський, Канівський, Корсунський, Білоцерківський, Уманський, Брацлавський, Кальницький і Київський; на лівому березі: Переяславський, Миргородський, Полтавський, Прилуцький, Ніжинський, Чернігівський і Стародубський. На чолі полків стояли полковники, які були заразом начальниками полків як військових одиниць і правителями полку, округи. З-під влади полковників вийнято значнішні міста, що мали своє самоврядування на основі магдебурзького права. Вони самі вибирали собі міський уряд і суддів. Полкова влада до їх внутрішнього життя не мала права втручатися. Полки ділилися на сотні, що на їх чолі стояли виборні старшини — одночасно і військові начальники, й правителі округи-сотні. В кожному полку була своя старшина; полковий писар, суддя, обозний, осавули, що складали раду при полковникові і виконували в полку обов’язки, що їх по цілому війську виконували старшини генеральні. Число полків спочатку мінялося, особливо на Правобережжі, де ще довгий час кипіла війна й території його то діставалися ворогові, то здобувалися назад». 

 Завдання:

1. Охарактеризуйте адміністративно-територіальний устрій Української козацької держави.

2. Покажіть на карті полки, які увійшли до складу Війська Запорізького.

2 група учнів

Сас П.Про збройні сили Української держави

«Територіальний принцип побудови збройних сил Української держави був ефективним. Він давав змогу створити велику для свого часу армію, а також швидко здійснювати її мобілізацію. Протягом 1648–1651 рр. Чисельність української армії сягала 150 тисяч осіб. З них близько 100 тисяч були добре навчені козаки і до 50 тисяч — учорашні селяни

і міщани.Завдяки полководському талантові Б. Хмельницького українська армія спиралася на передову стратегію і тактику. Вже в 1648 р. був прийнятий військовий статут, що мав назву «Статті про устрій Війська Запорозького».Основу армії становила оснащена вогнепальною зброєю козацька піхота. Вона мала славу однієї з найкращих в Європі.

У бойових операціях використовували також кінноту.На озброєнні армії була легка і важка польова артилерія.Козацьке військо мало добре налагоджену розвідку і контррозвідку,сторожову,обозну,санітарну та інші служби.Українська армія була важливою складовою Української держави. За своїми бойовими можливостями вона не поступалася найкращим європейським арміям». 

 Завдання:

1. Який принцип був покладений в основу побудови української армії? Як ви його розумієте?

2. Які війська становили основу армії?

3 група учнів

Сас П.Устрій в Гетьманській державі.

 «У ході Національно-визвольної війни на звільнених українських територіях було ліквідовано землеволодіння польських магнатів, шляхти і Католицької церкви. Їхні маєтки перейшли у відання Військового скарбу і стали називатися вільними військовими селами. Мешканці таких сіл платили відносно невеликі податки на утримання нового державного

апарату і війська. Селяни здобули особисту свободу і право власності на землю.

Гетьманський уряд у своїй економічній і соціальній політиці орієнтувалися насамперед на інтереси козацького стану. Козаки звільнялися від багатьох податків, отримували право вільно проживати в містах і селах. Вони зберігали власне самоврядування і суд. Утверджувалася козацька власність на землю, поступово стало зростати старшинське землеволодіння

 Із записок сотника Павла Уманця

«А тепер у нас за ласкою Божою... тут у всім краю Сіверському ні воєводи, ні старости, ані писаря немає. Боже дай, щоби здоров був пан Богдан Хмельницький, гетьман усього Війська Запорізького! А пан полковник у нас тепер за воєводу, а пан сотник за старосту, а отаман городовий за суддю».

Завдання:

1. Які зміни в соціально-економічному житті українців відбулися за часів утвердження Гетьманщини?

Після чого учні зможуть розвивати вміння аналізувати й систематизувати матеріал,працювати з різними видами історичних джерел,робити висновки,узагальнення та порівняння,вести дискусію,висловлювати свою точку зору й аргументувати її.

Тема уроку: Воєнно-політичні події 1652–1653 рр.

  Мета: охарактеризувати основні воєнно-політичні події Національно-визвольної війни  українського народу 1652 —1653 років

 Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v  показувати на карті основні напрямки  Національно-визвольної війни, місця найголовніших битв;

v  розповідати про битву під Батогом,молдавські походи,Жванецьку битву.

Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс,2008,стр.255; настінна карта «Козацька держава за гетьмана Б.Хмельницького 1648-1657рр.  » , Баханов К. О.Дослідницька робота учнів на урокахісторії. — Харків: ВГ «Основа», 2004. — С. 115–116, Власов В. Історія України:Навчальний посібник. — К.: А.С.К., 2000. — С. 125

Тип уроку: вивчення нового матеріалу, формування знань, умінь і навичок.

Хід уроку

Під час вивчення питань «Батозька битва .Молдавські походи.Облога Жванця» учні опрацьовують документи  за допомогою прийому «Ажурна пилка».Час на виконання завдання — 10 хв. Потім учні повертаються до «домашніх» груп, де систематизують одержану інформацію, й отримують ще додаткове завдання на опрацювання джерел інформації (на це їм надається час — 5 хв.), а потім демонструють результати своєї роботи.

1 група учнів

Із «Літопису Самійла Величка» про битву під Батогом

«...Війська козацькі й татарські переправилися через Буг, і тільки-но світло прогнало нічний морок і розвиднілося, — Хмельницький з усією силою, вирубивши першу семитисячну, що стояла вище Ладижина, польську сторожу, вдарив неждано на все коронне військо, що безпечно спочивало собі в обозі. Це військо, перш ніж змогло виладнатися й дати відсіч, мусило пощербитися від козацької зброї на кільканадцять тисяч, але поляки зуміли отямитися й вигнали Хмельницького зі свого обозу, а тоді почали на нього міцно налягати... Та, ніби сильний дощ із хмари чи вихор у пустелі, несподівано сипнув з-за Батога 40-тисячними своїми ордами Карач-мурза. Він поглинув увесь лядський обоз, за винятком восьми піхотних підрозділів, які замкнулися в одному куті понад самим Бугом. Поляки, озирнувшись, побачили, що на них котиться несподівана ординська сила. Вони впали від того у відчай і розпач і... кинулися назустріч Карач-мурзі, прагнучи пробитися крізь татар до свого... обозу. Але відбити його не змогли..., почали кидатися в Буг. Гетьман Калиновський метався туди-сюди з голою шаблею, як шалений, він круто кричав, спиняючи своє військо, щоб не тікало й не стрибало в Буг... Однак вже нічого не міг порадити і вдіяти... і грізно наказав... піхотним підрозділам, що врятувалися від ординської шаблі..., густо стріляти й палити на військо, що тікає в Буг. Це тим більше було на руку Хмельницькому й Карач-мурзі, вони якнайпотужніше всією своєю силою вдарили на поляків..., розірвавши їх на багато частин, погнали порізно, добиваючи голими шаблюками». 

 М. Аркас про битву під Батогом

«Поляки кинулися тікати назад. Калиновський, бачачи, що військо зовсім не хоче слухати його, а навіть хоче самого його віддати татарам або Хмельницькому, повернув гармату на своїх і почав стріляти на тих, що тікали. Тут враз зайнялася скирти сіна, що стояли серед табору польського; переполох зробився ще більший, а тут ще з-за гори виткнулися козаки. Страшенна січ почалася. Трохи не все військо польське загинуло або потопилося в річці — кілька сотень тільки врятувалося; самого Калиновського було вбито, відтяли йому голову і послали Хмельницькому. Одплатили козаки за Берестечко». 

Завдання:

1. Які результати й наслідки мала ця битва?

2. Чи можна стверджувати, що перемога козацького війська під Батогом була відплатою за поразку під Берестечком? Відповідь обґрунтуйте

2 група учнів

Молдавські походи Богдана Хмельницького

Із листа Б. Хмельницького М. Калиновському (1652 р.)

«Не хочу таїти від вашої милості, що зухвалий мій син Тиміш зібрав кілька тисяч війська для того, щоби змусити до шлюбу за дружину дочку молдавського господаря. Застерігаю вас, вашу милість, аби ви відступили з військом до польського кордону і звільнили волоське прикордоння, яке займаєте; син мій за характером запальний і на вашій особі може зробити першу пробу свого воєнного щастя».

М. Аркас про нові походи українського війська в Молдавію

«На весну 1653 року Тимошевого тестя Лупула скинув з господарства його міністр Степан Жирний, піднявши повстання. Тиміш пішов у Молдавію, щоб зарятувати свого тестя, але у бойовищу під Сучавою його поранено з гармати у ногу, і він од того скоро вмер. Тіло його повезли козаки на Україну, у Чигирин. Сумно дзвонили дзвони та стріляли гармати та рушниці, стрічаючи гетьманського сина та проводжаючи його до могили». 

Завдання:

1. Використовуючи дані документи, визначте, з якою метою здійснювалися військові походи до Молдавії та які вони мали наслідки.

2. Як ви вважаєте, з якою метою Хмельницький написав листа Калиновському? Як Калиновський відреагував на цей лист? Зробіть припущення, як події розвивалися далі.

3 група учнів

Із «Літопису Самійла Величка» про облогу Жванця

 «Кроль намірився піти просто з-під Жванця на Україну, щоб добити Хмельницького й кінчити війну з козаками. Але той королівський намір несподівано довелося змінити, коли неподаль Бара начебто з’явився хан із ордами. ...Вони захопили цілу польську хоругву, що безпечно виїхала з обозу за харчами. Від цього в польськім таборі зародився несподівано жах. Поляки старанно почали під Жванцем укріплювати й докінчувати незавершені біля обозу окопи й вали. ...Король поклав стояти незрушно там-таки, під Жванцем. Так він прогайнував декілька тижнів, аж поки... у війську не почалося невдоволення, що вони голодні й холодні і даремно гинуть у полі й окопах. Король мусив годувати військо зі своєї кишені і чекав на тому місці певніших звісток про ворога. ...Поляки стали нарікати на короля увіч, що той даремно живе надією зберегтися, коли протягом минулої зими, весни, літа і в теперішню осінь... тримає військо в окопах. З таким невдоволенням багато хто з поляків... почали вперто й нишком роз’їжджатися до своїх домівок.

Тим часом, порадившись із Хмельницьким, хан поставив обов’язково піти на польське військо вальним наступом, знаючи напевне, що число їхнє значно зменшилося проти літнього числа; одні вимерли з холоду і голоду, інші повтікали з обозу, а решта так підохляли, що ледве жили й валилися од вітру. Коли поляки довідалися про це, їх пойняв великий відчай за своє життя. Вони постановили обов’язково скінчити тодішню війну, уклавши трактат».

Завдання:

1. Як відбувалася Жванецька облога 1653 р.?

2. Які вона мала результати?

Після чого учні зможуть розповідати про становище Української держави наприкінці 1653р.

Тема уроку: Українські землі в системі міжнародних відносин

 Мета: охарактеризувати міжнародне становище та зовнішню політику Української козацької держави — Гетьманщини                                                                                 

 Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v  пояснювати поняття«дипломатична служба».

v  показувати на карті підписання міжнародних відносин  з країнами Європи;      

v  розповідати про відносини української держави із союзниками;

Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс,2008,стр.255; настіннакарта «Козацька держава за гетьмана Б.Хмельницького 1648-1657рр.  » ,

Тип уроку: вивчення нового матеріалу, формування знань, умінь і навичок.

Хід уроку

Учні в класі поділяються на три групи.Кожна із груп буде представляти країни певного табору,використовуючи знання  матеріалу про реформаційні та контреформаційні рухи в ґєвропі та їх наслідки з всесвітньої історії. Інформаційний матеріал для роботи учнів в трійках.Учні опрацьовують матеріал підручника Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс,2008.с.121-124.Заповнюють таблицю.

	Католицькі держави	Протестантські держави	Православні держави
Які держави належать до табору?
Позиції щодо Нац.-визв.війни укр.народу
Результати

 Після чого учні зможуть визначити місце Гетьманщини в міжнародних відносинах тогочасної Європи.

Тема уроку: Українсько-московська міждержавна угода 1654 р.

 Мета: з’ясувати передумови та визначити основні положення й наслідки українсько-російського договору 1654 р.

 Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v  називати причини підписання українсько-московської угоди 1654 р.;

v  аналізувати зміст українсько-московського договору 1654 р.;

Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс,2008,стр.255; Власов В. Історія України. 8 клас.: Навчальний посібник. — К.: А.С.К., 2000. — С. 131

Тип уроку: вивчення нового матеріалу, формування знань, умінь і навичок.

Хід уроку

Під час вивчення питань « Відносини між Українською державою й Московією та Україно-московський договір» учні читають історичні документи та складають питання,за якими можна порівняти їх текст. Порівняйте зміст документів і зробіть висновки щодо їх об’єктивності. Дайте відповіді на поставлені запитання.

Після завершення роботи обміняйтеся зошитами для взаємоперевірки.

Працюючи в парі заповніть порівняльну таблицю.

Порівняйте «Переяславську раду» 1654 р. та « Березневі статті» 1654р

Запитання для порівняння	«Переяславська рада»	« Березневі статті»
ставлення
значення
Права царської адміністрації
Інше..

 Із грамоти царя Олексія Михайловича Богданові Хмельницькому про згоду взяти Україну під захист (22 червня 1653 р.)

«І ми, великий государ, увірувавши в Бога благою ревністю і побажавши, аби християнська віра у вас не перевелася, але таки виповнювалася і великого пастиря Христа Бога нашого стадо примножувалося, як каже: і буде єдиним стадо і єдиний пастир, — дозволили вас прийняти під нашу царської величності високу руку, тим то й не будете ворогом хреста Христового для притчі і хули. А ратні наші люди за нашим царської величності указом збираються і до ополчення готуються. І для того надіслали ми, великий государю, до вас стольника нашого Федора Обросимовича Лодиженського, щоб вам, гетьману, і всьому Запорізькому війську наша царська милість була відома. І прислали б до нас, великому государю до нашої царської величності, посланців своїх, а ми, великий государ наша царська величність, надішлемо до вас наших царської величності думних людей».

Завдання:

1. Як ви вважаєте, що спонукало російського царя відгукнутися на пропозицію Б. Хмельницького?

2. Як про це сказано в документі? А чи так це було насправді? Сформулюйте свою думку з цього питання.

М. Аркас про Переяславську раду

«...І от восени, коли стояв Хмельницький на Поділлі, прийшла звістка, що вже їдуть до нього посли з Москви і цар обіцяє на весну прислати військо. Посли московські — боярин Бутурлін, окольничий Ольферєв і думний дяк Лопухін із військовим почтом з 2 00 стрільців приїхали у Переяслав саме під Новий рік. Стрів їх переяславський полковник Павло Тетеря та протопоп. На Водохреще року 1654 приїхав у Переяслав і гетьман і на 8 січня скликав велику раду. Уся старшина з усіх полків, з усієї України з’їхалися до Переяслава. Об 11-й годині вийшов на майдан гетьман і почав свою промову до війська... Потім прочитано царську грамоту — і в ній цар обіцяв Україну в ласці держати і від ворогів обороняти. Послів покликав тепер гетьман у церкву до присяги. Гетьман зі старшиною домагався, щоб посли московські присяга ли за царя, що він вольності й порядки України порушати не буде й ворогам її на оддасть на поталу. На те бояри сказали, що вони сього не зроблять, бо Московський цар — «самодержець» і присяги своїм підданим не складає. Але нехай люде не бояться: цар їх не видасть і всі вольності й права оборонить та збільшить. Ся несподіванка дуже здивувала гетьмана і старшину. Не знали, що робити. Вийшли з церкви й радилися на подвір’ї... Послали до Бутурліна, щоб таки присягнув, іначе військо буде вагатися і не схоче цареві присягати. Посли стояли на свойому. Довго так тяглося. Нарешті Хмельницький і старшина, щоб помочі московської не втрачати, згодилися присягнути й так і постановили, що пізніше вони пошлють до Москви своїх послів, і ті з царем і боярами умовляться про українські порядки...» 

Завдання:

1. Використовуючи документ  складіть розповідь про перебіг подій на Переяславській раді в січні 1654 р.

2. Як ви вважаєте, чому Хмельницький і старшина, незважаючи на відмову московських послів, склали присягу?

 Із повідомлень українського шляхтича Павша

«Бачу зле, бо видав Хмельницький всіх нас у неволю московському цареві... Сам із військом козацьким присягнув і місто Київ силою під мечовим каранєм до того привів, що присягли всі...Тамтешні міщани, нерадо прийнявши московітів, роз’їхалися по різних містах і містечках... Отець митрополит і архімандрит київські ще не присягли і присягати не хочуть. Вони заявили, що швидше помруть, ніж будуть присягати московському цареві, і твердо стоять на цьому...Сповіщаю, що Кропив’янський та Полтавський полки відірвалися від Хмельницького і відмовилися присягати московському цареві... Сповіщаю, що Хмельницький присягнув московському цареві у Переяславі... Потім переяславських міщан гнали присягати, чому вони дуже противилися, а місцевий війт захворів, то його, хоч і хворого, було наказано привести до церкви Пречистої Богородиці. Він мусив виконати присягу і помер від депресії того ж дня... Кияни теж цьому були противні та не хотіли йти до церкви, але їх, наче бидло, гнали козаки до присяги... Вони ж під час присяги не називалися своїм іменем, а після присяги дуже її лаяли. Митрополит не дозволив присягати, і отець архімандрит, і все духівництво... Гадяцький і Брацлавський полки не хотіли зноситися з Хмельницьким, не хотіли їхати на цю присягу до Переяслава, і серед тієї України стався розкол». 

 Завдання:

1. Чому серед населення України не було одностайності у сприйнятті подій в Переяславі?

2. Як ви вважаєте, яке значення мала Переяславська рада для України і для Москви?

З «Привілеїв Війську Запорозькому», наданого російськимцарем Олексієм Михайловичем (27 березня 1654 р.)

«То ми, великий государ, підданого нашого Богдана Хмельницького і все наше Військо Запорозьке пожалували — веліли їм бути під нашою, царського величества, високою рукою, згідно з давнішими їх правами і привілеями, даними їм від королів польських і великих князів литовських, і тих прав і вольностей нічим нарушати не веліли. Судитися веліли їм у своїх старших по давніших правах їх, а наші царського величества бояри і воєводи в їх військові суди мішатися не будуть. Число Запорозького війська, за їх власним проханням, веліли ми означити в 60 000 реєстрових, і щоб завжди се число було повне. А коли б волею Божою прийшла гетьманові смерть, ми, великий государ, лишили Запорозькому Війську вибрати гетьмана самим між собою, по давньому звичаю, а кого виберуть гетьманом, про те писати до нас, великого государя; а той нововибраний гетьман аби вчинив присягу нам, великому государю, при тім, кого ми вкажемо. Також маєтків козацьких і земель, які вони мають для прожитку, від них і від дітей удів, які зостаються по козаках, ми не веліли відбирати, а бути при них по-давньому. А коли почнуть приходити у Військо Запорозьке до гетьмана Богдана Хмельницького посли з котрихось пограничних держав з чимось добрим, ми, великий государ, таких послів гетьманові лишили приймати й відправляти, а нам, великому государеві, зараз писати про все: з яких держав і в яких справах ті посли були прислані і з чим відправлені. А коли б якісь посли були прислані від когось з якоюсь справою, противною нам, великому государеві, — таких послів війську затримувати і також зараз писати про них до нас, а без нашого указу назад їх не пускати. А з турецьким султаном і польським королем без нашого указу зносин не мати.

...Богданові Хмельницькому, гетьманові, і всьому Війську Запорозькому бути під нашою високою рукою... Служити нам. Всякого добра шукати і на наших неприятелів, куди їх буде наш государський наказ, ходити і битися, і всім нам бути в нашій государській волі вовіки». 

 Завдання:

1. Чому серед населення України не було одностайності у сприйнятті подій в Переяславі?

2. Як ви вважаєте, яке значення мала Переяславська рада для України і для Москви?

Після чого учні зможуть аналізувати зміст українсько-московської угоди 1654р,визначати зміни політичного та економічного становища українців після підписання Переяславського договору.

Тема уроку: Богдан Хмельницького-видатний політик

Мета:  оцінити Б. Хмельницького, як видатного українського політика, дипломата і полководця

Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v  розповідати про діяльність Б. Хмельницького як видатного українського політичного, державного і військового діяча

Тип уроку: вивчення нового матеріалу, формування знань, умінь і навичок.

Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс,2008, Власов В. Історія України. 8 клас: Навчальний посібник. — К.: А.С.К.,2000.- С. 137–138)

Хід уроку

При вивченні теми про Б.Хмельницького клас ділю на пари Учні читають історичні документи та опрацьовують питання. Після завершення роботи обміняйтеся зошитами для взаємоперевірки.

1-а пара. Спираючись на запропоновані вам джерела і набуті раніше знання, дайте характеристику Б. Хмельницькому як державному діячу.

2-а пара. Спираючись на запропоновані вам джерела і набуті раніше знання, дайте характеристику Б. Хмельницькому як політику і дипломату.

3-я пара. Спираючись на запропоновані вам джерела і набуті раніше знання, дайте характеристику Б. Хмельницькому як військовому діячеві і полководцю.

Після чого представник групи ділиться інформацією.

Із записів польського історика Людвіка Кубаля

«Чужоземці порівнювали Хмельницького з Кромвелем, порівняння мимоволі спадало на думку особливо в роках, коли ці дві особи звертали на себе велику увагу Заходу і Сходу Європи. Однак Хмельницький мав з різних причин важче завдання. Кордони його країни були відкриті зусібіч. Він не мав у своєму розпорядженні, як Кромвель, вишколеної

інтелігенції й можливостей старої та сильної держави; війна, фінанси, народне господарство, адміністрація, відносини з іншими країнами — все треба було створити, все лежало на його плечах, мусив підбирати й навчати людей, особисто перейматися щонайменшою зі справ. І коли військо його не вмирало від голоду, коли мав він зброю, гармати,амуніцію, добрих розвідників і вмілих агентів, коли йому вистачало грошей, то це була його особиста заслуга, за що йому можна було позаздрити... Була це людина, з будь-якого погляду, надзвичайних вимірів... Можна про нього сказати, що він народився справжнім правителем; умів ховати свої наміри, коли це було необхідно, але у вирішальний момент був непохитним, спираючись на могутню волю і залізну руку...» 

 Зі свідчень молдавського воєводи Лупула(жовтень 1652 р.)

«Задум Хмельницького — панувати абсолютно і незалежно, не підлягаючи ніякому монархові, і володіти всією землею, яка починається від Дністра і йде до Дніпра і далі, до московського кордону. А якщо Річ Посполита дуже його притиснула б, хоче податися під протекцію москвитина, що є тієї самої релігії». 

 Напис на портреті Б. Хмельницького,що був виставлений над його похованням

Сей образь начертань козацького Героя,

Подібно Грекамь тімь, оть коихь пала Троя!

Помпей і Цесарь, что были у Римі,

У Руссовь значиль то Хмельницькій ділами своїми:

«Польшу онь низложил Козацкими полками,

Татарь і Турковь устрашиль тіми же войсками;

Наказавь варварство, преськь віроломство,

Вічно не забудеть того Польськеє потомство.

Унію онь опровергь, благочестие возставиль,

Ревность вь томь свою вь роді й родії, прославиль;

Непобідимь во браніхь, благой восприяль конець:

Из сына в отечестві достойнійший ему явился отець!»

Після чого учні зможуть давати характеристику Б.Хмельницькому як історичному діячу, полководцю,політику ,дипломату.

Тема уроку: Гетьман Іван Виговський,його внутрішня та зовнішня політика                                                                                  Мета: Через ознайомлення учнів з Гадяцьким трактатом 1658 року дати уявлення про складну ситуацію в Україні після смерті Богдана Хмельницького і спроби його наступників домогтися сприятливіших умов для розвитку Української держави

Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v  характеризувати Гадяцький трактат;

v  порівнювати Гадяцьку угоду з Березневими статтями;

Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс,2008,стр.255;настінна карта «Українські землі наприкінці 50–70-х рр. ХVІІ ст.»,

Тип уроку: вивчення нового матеріалу, формування знань, умінь і навичок.

Хід уроку

Під час вивчення питання «Гадяцький договір» учні читають  документ та складають питання,за якими можна порівняти  текст з відомим змістом «Березневих статей.»

Після завершення роботи  учні обмінюються зошитами для взаємоперевірки. Зміст Березневих статей учні мають записано на попередніх уроках.

Працюючи в парі заповнють порівняльну таблицю.

Основні розділи	Березневі статті	Гадяцька угода

Із «Гадяцького трактату», укладеного між РіччюПосполитою і Військом Запорозьким (6 вересня 1658 року)

«1. Релігія грецька старинна, така, з якою Русь приступила до корони Польської, аби зіставалася при своїх прерогативах і вільнім уживанні свого богослужіння по всіх містах, містечках і селах... Тій же грецькій релігії надається право свобідного фундування нових церков і монастирів, так само поновлення і поправляння старих... А унія, що викликала досі змішання в Речі Посполитій, касується...

2. Вся Річ Посполита народу Польського, Великого князівства Литовського і Руського і належних до них провінцій відновляється цілком такою, як була перед війною, себто ці три народи мають зіставатися непорушно, як були перед війною в границях своїх і при свободах своїх згідно з законами...

3. Війська Запорозького число має бути 6 тисяч, під владою гетьмана руського, згідно із стародавніми вільностями їх. Вони (козаки) зістаються при стародавніх цільностях і звичаях своїх, що не тільки нічим не обмежуються, але, навпаки, підтверджуються всякою повагою.

4. Гетьман військ Руських до кінця свого життя має бути гетьманом військ Руських і Першим сенатором воєводства Київського, Брацлавського і Чернігівського. А по смерті його має бути вільний вибір гетьмана: стани воєводства Київського, Брацлавського і Чернігівського виберуть чотирьох кандидатів, і одному з них король надасть гетьманство...

5. Гетьмани з Військом Запорозьким, відступивши від усяких за граничних протекторатів, більше до них приставати не мають... Посольств від за граничних гетьман не має права приймати, і якби такі трапились — має їх відсилати до короля...

6. Король і Річ Посполита дозволяють народові Руському мати осібних канцлерів, маршалків і підскарбіїв з правами сенаторів та інші уряди народу Руського». 

Завдання: Гадяцька угода, витяги з якої ви щойно прочитали, передбачала перебудову Речі Посполитої на федерацію трьох самостійних членів: Польщі, Великого князівства Литовського (тобто Литви і Білорусі) та України. Визначіть яке саме місце посідає Україна в ній? Що вона втрачала, а що набувала порівняно з Переяславською угодою? Для цього заповніть таблицю:

Після чого учні зможуть пояснювати причини укладання Гадяцького трактату.

Тема уроку:  Порушення територіальної цілісності Української держави-Гетьманщини

Мета: охарактеризувати політичні події в Україні в другій половині ХVІІ ст.,

Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v  порівнювати політичне становище в Україні в другій половині ХVІІ ст.;

Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс,2008,cтр.255 , Баханов К. О. Дослідницька робота учнів на уроках історії. — Харків: ВГ«Ос­нова», 2004.-С. 122-123

Тип уроку: вивчення нового матеріалу, формування знань, умінь і навичок.

Хід уроку

Учні під час вивчення питання «Переяславські статті» читають  документ та складають питання,за якими можна порівняти  текст з відомим змістом «Березневих статей.» Порівняйте зміст документів і зробіть висновки щодо їх об’єктивності.

Після завершення роботи обміняйтеся зошитами для взаємоперевірки.

Працюючи в парі заповніть порівняльну таблицю.

Порівняйте «Березневі статті» 1654р та «Переяславські статті» 1659 р.

Запитання для порівняння	«Березневі статті» 1654р	«Переяславські статті» 1659 р.
Внутрішня політика гетьманського уряду
Зовнішня політика гетьманського уряду
Права царської адміністрації
Інше.

З «Привілеїв Війську Запорозькому», наданого російським царем Олексієм Михайловичем (27 березня 1654 р.)                                                                                                    «То ми, великий государ, підданого нашого Богдана Хмельницького і все наше Військо Запорозьке пожалували — веліли їм бути під нашою, царського величества, високою рукою, згідно з давнішими їх правами і привілеями, даними їм від королів польських і великих князів литов­ських, і тих прав і вольностей нічим нарушати не веліли. Судитися велі­ли їм у своїх старших по давніших правах їх, а наші царського величества бояри і воєводи в їх військові суди мішатися не будуть. Число Запорозь­кого війська, за їх власним проханням веліли ми означити в 60 000 ре­єстрових, і щоб завжди се число було повне. А коли б волею Божою при­йшла гетьманові смерть, ми, великий государ, лишили Запорозькому Війську вибрати гетьмана самим між собою, по давньому звичаю, а кого виберуть гетьманом, проте писати до нас великого государя; а той нововибраний гетьман аби вчинив присягу нам, великому государю, при тім, кого ми вкажемо. Також маєтків козацьких і земель, які вони мають для прожитку, від них і від дітей удів, які зостаються по козаках, ми не веліли відбирати, а бути при них по-давньому. А коли почнуть приходи­ти у Військо Запорозьке до гетьмана Богдана Хмельницького посли з котрихось пограничних держав з чимось добрим, ми, великий государ, таких послів гетьманові лишили приймати й відправляти, а нам, великому государеві, зараз писати про все: з яких держав і в яких справах ті посли були прислані і з чим відправлені. А коли б якісь посли були прислані від когось з якоюсь справою, противною нам, великому государеві, — таких послів війську затримувати і також зараз писати про них до нас, а без нашого указу назад їх не пускати. А з турецьким султаном і поль­ським королем без нашого указу зносин не мати.                                                                                                                      ...Богданові Хмельницькому, гетьманові, і всьому Війську Запорозь­кому бути під нашою високою рукою... Служити нам. Всякого добра шукати і на наших неприятелів, куди їх буде наш государський наказ, ходити і битися, і всім нам бути в нашій государській волі вовіки

М. Аркас про Переяславський договір 1659 р.

«Влада гетьмана суттєво обмежувалася — він уже не мав права зноситися з чужими державами; козаки мали вивести свої полки з Білої Русі; митрополит та усе українське духовенство стали підлеглими Московському патріархові; полковників і старшину настановляв не гетьман, а рада; усякий мав право звертатись безпосередньо до московського уряду, не питаючись гетьмана. Сим останнім пунктом московський уряд проклав широку стежку для усіляких доносів і тим забезпечував собі таємний догляд над тим, що діється на Україні». 

Після чого учні зможуть характеризувати політичні події в Україні в другій половині  ХVІІст.,давати оцінку гетьмануванню Ю.Хмельницького.

Тема уроку: Правобережна та Лівобережна Гетьманщина

Мета: охарактеризувати політичне становище Гетьманщини в 60-х — на поч. 80-х рр. ХVІІ ст.

Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v  порівнювати діяльність гетьманів Петра Дорошенка, Дем’яна Многогрішного, Івана Самойловича.

Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс,2008,стр.255; Бойко О. Д. Історія України. — К.: Академія, 2002. — С. 176, CD «Історія України».

Тип уроку: вивчення нового матеріалу, формування знань, умінь і навичок.

Хід уроку

Під час вивчення питання  « Гетьман П.Дорошенко. Возз’єднання України та Міжусобна боротьба». Учні читають історичні документи та складають питання,за якими можна порівняти їх текст. Після завершення роботи обміняйтеся зошитами для взаємоперевірки.

Працюючи в парі заповніть порівняльну таблицю.

Таблиця для порівняння

Запитання для порівняння	Петро Дорошенко	Дем’ян Многогрішний	Іван Самойлович
Внутрішня політика
Зовнішня політика

М. Аркас про П. Дорошенка

«Більш освічені українці, а поміж ними й Дорошенко, бачили, що коли Богдан, котрий підняв був на боротьбу за волю усю Україну, не зміг обійтися без того, щоб не піддатись під руку царя, то тепер і над-то треба було шукати чиєїсь міцної руки, щоб вона захистила знедолену, поруйновану, спустошену і вилюднену через постійні війни Україну. Думка Дорошенка була така: зібрати її усю до купи, а як пощастить, то й самостійною зробити. Розуміючи наміри Москви і добре знаючи порядки та становище Польщі, він поклав знайти собі захист десь окрім них. Він шукав міцної руки, а такої ніде було шукати, окрім як не у турецького султана

 О. Д. Бойко про П. Дорошенка

«...1668 року його (Дорошенка) було проголошено гетьманом усієї України. Мети було досягнуто, але цей успіх не вдалося закріпити надовго, оскільки він був наслідком складних політичних комбінацій і майстерного балансування П. Дорошенка як у внутрішній, так і зовнішній політиці. Зведена гетьманом будова мала надзвичайно слабку конструкцію, і достатньо було вийняти бодай одну цеглину з її фундаменту, щоб вона похитнулася, чим і скористалися вороги. Спочатку польська воєнна активність змусила гетьмана, залишивши Лівобережжя, поспішати на правий берег Дніпра. У цей час не зацікавлені в зміцненні української держави татари підтримали на претензії на гетьманську булаву П. Суховія, якого висунуло Запоріжжя. Ситуацію ще більше ускладнив наступ російських військ, внаслідок якого значна частина лівобережної старшини на чолі з наказним гетьманом Д. Многогрішним змушена булла визнати верховенство царя. Аналізуючи перебіг подій, один із сучасних дослідників пише: «Між собою українці воюють, здається, з більшим завзяттям, як із чужинцями, котрі приходять на їхню землю й успішно грабують її, плюндрують та поневолюють». 

 М. Аркас про Дем’яна Многогрішного

«Недовге гетьманування Многогрішного позначилося тим, що за його заведено осібний полк із козаків, котрий прозвали «компанійським». Полк сей мав наглядати за тим, щоб поспільство не приставало самовільно у козаки та ще щоб заздалегідь гасити у самому початку, як де прокинеться якесь... повстання або що... У травні місяці 1670 року, на

прохання гетьмана, цар прислав до нього стрільців, яких той мусив держати своїм коштом. Вигадав се Многогрішний для своєї безпеки, бо знав, що його не люблять і почував себе дуже небезпечним на своїй посаді. А московському урядові се було й на руку: він таким побитом мав при боці гетьмана — повсякчас свого доглядача. З того часу сю сторожу становлено було до кожного гетьмана. У тому ж таки році Многогрішний, з дозволу царя, переніс свою столицю з Гадяча у Батурин...

Многогрішного не любила старшина... А через усе те сипалися, як з решета, доноси на гетьмана у Москву... До того ще й гетьман сам не вмів показати з себе дуже улесливого і як чоловік нервовий, а часом без міри запальний, не вмів здержувати свої поривання і вихоплювався перед московськими воєводами та послами з чимось таким, що тільки

шкодило йому самому». 

 З «Літопису Самійла Величка»..)

«...3. Щоб гетьман без відома всього війська нікого не судив і не карав. Били чолом великому государю, його царській величності, генеральні — обозний Петро Забіла, судді Іван Самойлов та Іван Домонтов, писар Карп Мокрієв, — полковники, сотники, вся старшина і все Запорозьке Військо, щоб вони не терпіли ніякої неволі й жорстокості від нашого новообраного гетьмана... і щоб він над ними не чинив ніякого суду без поради всієї старшини і безневинно. А за переступ, коли хто в тому об’явиться, судом і доказом військовим (карав і відставляв від чину, коли хто того чину буде недостойний, також і з іншим військовим товариством) і посполитим народом чинив не за волею,а за судом і правом.

...7. Про служивих і всіляких людей, що втікають з Великої Росії в Малу Росію, щоб їх не приймати, а прийнятих раніше щоб висилати назад.

Тож і новообраному гетьманові, генеральній старшині та всьому Запорозькому Війську надалі не приймати ніяких утікачів та селян, а яких прийнято досі, то тих відпускати відразу після нинішнього договору.

Після чого учні зможуть давати оцінку діяльності гетьманів П.Дорошенка, Д.Многогрішного ,І.Самойловича

Тема уроку: Запорізька Січ у складі Гетьманщини

Мета: охарактеризувати становище Запорозької Січі у складі Гетьманщині в другій половині ХVІІ ст.

Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v  показувати на карті Чортомлицьку Січ;  

v  розповідати про господарство Запорізької Січі.                                                 

Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс,2008,стр.255;настінна карта «Українські землі наприкінці 50–70-х рр. ХVІІ ст.»,.Власов В. Історія України.8 клас: Навчальний посібник. – К.: А.С.К., 2000. – С.166., Тараненко М. Г. Левітас Ф. Л. Історія України: Навчальний посібник для 8 класу. — К.: Фаренгейт, 2000. — С. 164–165

Тип уроку: застосування знань та формування вмінь

Хід уроку

Під час вивчення питання «Господарський розвиток Запорожжя» учні опрацьовують документ за допомогою прийому « Знаю-хочу дізнатися -дізнався» і дають відповіді на запитання. Перш ніж опрацювати текст,учні в зошиті креслять таблицю.У першому розділі вони записують положення даної теми,які вже їм відомі.У другому розділі учні записують положення. на які вони хочуть знайти відповідь у тексті. Та в останньому розділі учні записують нові положення про які вони дізналися,працюючи з даним текстом.

Знаю	Хочу дізнатися	Дізнався

Опис Чортомлицької Січі

«Чортомлицька Січ була оточена глибоким ровом та 13-метровим валом, оснащеним баштами з бійницями й високими дубовими палями. У центрі козацької твердині знаходився великий майдан, навколо якого були побудовані курені й помешкання старшини. У найбезпечнішому місці Січі була збудована перша на Запорожжі військова церква. Поза межами Січі на березі Чортомлика стояла так звана «грецька ізба», де тимчасово розміщались іноземні посли, що приїздили на Запорожжя для ведення переговорів. Безпосередньо на Січі постійно перебувало від 6 до 12 тисяч козаків.

За давньою традицією найвищим керівним органом запорозького козацтва залишалася загальна військова рада. У ній мали право брати участь усі члени січової громади. Козацька рада вирішувала найбільш важливі питання життя січовиків — вибори кошового отамана та січової старшини, ведення воєнних дій, розподіл земельних угідь тощо. Постійне керівництво Січчю здійснювали кошовий отаман і січова старшина — військовий суддя, писар, осавул. Неабиякий вплив мали також старі, заслужені козаки. Запорозьке козацтво поділялося на курені, які очолювали курінні отамани. Землі, що знаходилися поза межами Січі, але розташовувалися поблизу неї, ділилися на паланки». 

 Завдання

1. Чому Запорозька Січ змінила своє місце розташування?

2. Опишіть вигляд та систему управління Чортомлицькою Січчю.

Господарство Запорозької Січі

У другій половині XVII ст. економічне життя Запорожжя мало змінилося порівняно з попереднім періодом, хіба що господарська діяльність козаків пожвавилася. Вони займалися мисливством, бджільництвом, ловили рибу.

Найбільшого значення для них набув рибний промисел. Потреба в солі для цього промислу сприяла розвитку чумацтва.

Крім рибальства, основу господарства Запорожжя складало скотарство.   

Козаки ним займалися насамперед у зимівниках— хутірських господарствах, де взимку утримувалася худоба.

 Землеробство на Запорожжі було нерозвинене через постійну загрозу спустошливих набігів татарських і ногайських орд, кочовища яких знаходилися поблизу Січі. Незначна заселеність запорозьких земель не сприяла розвиткові хліборобства, яке потребувало великої кількості робочих рук.

Отож панівною галуззю господарства було скотарство й особливо конярство.

На Січі працювали чимало ремісників — ковалів, зброярів, теслярів, бондарів та ін. Було налагоджене виробництво морських і річкових човнів. Ремесло на Січі досягло значного рівня. Ще на Січі розвивалися ремесла, пов’язані з виробництвом пороху, залізних і свинцевих ядер для гармат.

Поступово зміцнювалися торговельні зв’язки Запорожжя із Лівобережною Україною, Правобережжям, Польщею, Москвою та Кримом. Найголовнішим і найдорожчим товаром для січовиків був хліб. Крім продовольчих товарів, запорожці купували зброю, боєприпаси, тканини, папір тощо. Продавали ж мед, шкури, хутро, рибу, віск, велику рогату худобу та коней. Розвиткові торгівлі на Запорізькій Січі сприяло й те, що її територією пролягали важливі торговельні шляхи. Запорожці збирали з купців мито на перевозах і поромах, стягували всілякі збори за надання провідників й охорони.

Таким чином, економіка Запорожжя, що переважно базувалася на промислах і скотарстві, не могла повністю забезпечити потреби козаків. Додатковим джерелом їх матеріального забезпечення були царське жалування і гетьманська платня грошима, сукном, військовими припасами, а також воєнна здобич

Після чого учні зможуть характеризувати становище Запорізької Січі у складі Гетьманщини.

Тема уроку: Господарське життя та політичний устрій Лівобережної Гетьманщини і Слобідської України в другій половині XVII ст.

 Мета: охарактеризувати політичний устрій Лівобережної та Слобідської України в другій половині ХVІІ ст.

 Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v  пояснювати поняття «слободи»:

v  показувати на карті територію Лівобережної та Слобідської України;

v  порівнювати політичний, адміністративно-територіальний та соціальний устрій Лівобережної та Слобідської України в другій половині ХVІІ ст.;

Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс,2008,стр.255; настінна карта «Українські землі наприкінці 50–70-х рр. ХVІІ ст.

Тип уроку: урок застосування знань і формування вмінь.

Хід уроку

Учні опрацьовують підручник Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс,2008.с.163-171 Поділяю учнів на 4 групи, кожна з яких виконуватиме роль певного стану населення. Їм пропонується опрацювати питання підручника «Соціальний устрій» . Для виконання завдання дається 2 –3 хвилини. Далі групи демонструють результати своєї роботи. Пропоную всім групам дати відповідь на узагальнюючі запитання:

1. Визначте соціальну структуру Лівобережної Гетьманщини та Слобідської України.

2. Яких змін зазнали станові групи населення у другій половині ХVІІ ст.? Які зміни були пов’язані зі змінами в господарському та державному житті?

 В ході цього учні заповнюють  порівняльну таблицю

Запитання для порівняння	Гетьманщина	Слобожанщина
Адміністративно-територіальний устрій
Система органів управління
Господарсттво: а)  сільське господарство; б) промисли; в) ремесла; г) торгівля
Становище соціальних груп: а) козаки; б) селяни; в)міщани; г) духівництво.

Після цього учні зможуть визначати соціальний устрій Лівобережної України,називати основні стани населення.

Тема уроку: Господарське, церковне та культурне життя на українських землях в другій половині ХVІІ ст.

Мета: охарактеризувати господарське, церковне та культурне життя на українських землях у другій половині ХVІІ ст.

Очікувані результати уроку

Після цього уроку учні зможуть:

v  розповідати про господарське, церковне та культурне життя на українських землях у другій половині ХVІІ ст.;

v  називати основні галузі економіки;

v  пояснювати поняття «рангові землі», «колонізація», «займанщина».

Обладнання: Гісем.О.,Мартинюк О.Історія України: Підруч. для 8 кл. загальноосвіт. навч. закл./ О.Гісем., О. Мартинюк.-Харків:АН ГРО плюс,2008,стр.255

Тип уроку: вивчення нового матеріалу, формування знань, умінь та навичок.

Хід уроку

Урок проходить у формі конференції, на якій учні мають представити свої проекти. На попередньому уроці діти були об’єднані в три групи, кожна з яких отримала завдання підготувати проекти.

1-а група. «Розвиток господарства на українських землях у другій половині ХVІІ ст.».

2-а група. «Церковне життя на українських землях у другій половині ХVІІ ст.».

3-я група. «Культурне життя на українських землях у другій половині ХVІІ ст.».

Цей урок  проводиться в комп’ютерному класі з використанням мультимедійного проектора.  Учні готують комп’ютерні презентації.

Склад учасників конференції:

• Голова — учитель.

• Експерти-керівники груп.

• Учнівське журі

• Комісія з питань господарського, церковного та культурного життя на українських землях у другій половині ХVІІ ст.

• Учні, які готували проекти.

• Слухачі — учні, які не брали участі в підготовці проектів.

1.  Відкриваю конференцію, керую її роботою, бере участь в обговоренні всіх питань.

2. Відбувається презентація проектів кожної групи, під час якої діти характеризують господарське, церковне та культурне життя на українських землях у другій половині XVII ст., а також демонструють плакати, таблиці, схеми, ілюстрації, комп’ютерні презентації. Від групи може виступати один учень або декілька.

3. Експерти доповнюють виступи учнів своєї групи і беруть активну участь в обговоренні питань, відповідаючи на запитання.

4. Запитання до виступаючих можуть ставити всі присутні, крім членів журі.

5. Наприкінці уроку журі відзначає найкращий проект і мотивує своє рішення.

Після чого учні зможуть розвивати вміння аналізувати матеріал,робити висновки,узагальнення,виділяти головне й другорядне,висловлювати свою точку зору,аргументувати,відстоювати свою точку зору.